Ефективність діагностики та комплексного лікування за простатиту у псів в умовах клініки ветеринарної медицини «На Робочій» міста Дніпро

Abstract

Встановлено, що найпоширенішими патологіями передміхурової залози є доброякісна гіперплазія передміхурової залози (47,3%) та хронічний простатит (35,2%). Рідше реєструються гострий простатит (14,8%) і кісти простати (3,7%). Найчастіше простатит реєстрували у метисів – 25,9% та німецьких вівчарок і йоркширських трєрів по 14,8%. Ризик захворіти на запалення передміхурової залози у псів підвищується з віком. В групі собак старших за 10 років захворюваність складає 51,9%, від 7 до 9 - 33,3% і від 4 до 6 – 14,8%. Не хворіють на цю патологію тварини віком від 1 до 3 років. Під час гострого і хронічного перебігу запалення передміхурової залози клінічні ознаки проявляються в різному ступені. Гостре запалення проявляється більш інтенсивно з більш вираженими ознаками підвищення температури тіла, уретральних витікань між сечовипусканнями, болю під час дефекації та болісності залози під час ректального дослідження, частих покликів до сечовипускання. На сканограмах простата здорових псів має однорідну паренхиму середньої ехогенності, чіткі межі і однорідну ехоструктуру. За гострого простатиту передміхурова залоза є збільшеною у розмірі та має щільну ехогенну структуру, гіпоехогенну або гіперехогенну. Під час хронічного перебігу спостерігається підвищеня ехогенності і неоднорідність структури з ділянками фіброзу, інфільтрації та зон набряку і розплавлення тканин. За доброякісної гіперплазії передміхурової залози має місце збільшення у розмірі, зміни в структурі та руйнування капсули. Структура гетерогенна або гомогенна. Лікування простатитів у псів повинно проводитися комплексно з застосуванням Простаміну, Ципрофлоксацину та ректальних супозиторій Вітапрост. Цю схему можна застосовувати у тих випадках коли тварина має племінну цінність. It was found that the most common pathologies of the prostate are benign prostatic hyperplasia (47.3%) and chronic prostatitis (35.2%). Acute prostatitis (14.8%) and prostate cysts (3.7%) are less common. Most often prostatitis was registered in mestizos - 25.9% and German Shepherds and Yorkshire Terriers 14.8%. The risk of developing prostate inflammation in dogs increases with age. In the group of dogs older than 10 years, the incidence is 51.9%, from 7 to 9 - 33.3% and from 4 to 6 - 14.8%. Animals aged 1 to 3 years do not suffer from this pathology. During the acute and chronic course of inflammation of the prostate, clinical signs are manifested in varying degrees. Acute inflammation is more intense with more pronounced signs of fever, urethral leakage between urination, pain during defecation and pain of the gland during rectal examination, frequent urges to urinate. On scans, the prostate of healthy dogs has a homogeneous parenchyma of medium echogenicity, clear boundaries and a homogeneous echostructure. In acute prostatitis, the prostate gland is enlarged and has a dense echogenic structure, hypoechoic or hyperechoic. During the chronic course, there is an increase in echogenicity and heterogeneity of the structure with areas of fibrosis, infiltration and areas of edema and tissue melting. In benign prostatic hyperplasia, there is an increase in size, changes in the structure and destruction of the capsule. The structure is heterogeneous or homogeneous. Treatment of prostatitis in dogs should be combined with the use of Prostamine, Ciprofloxacin and rectal suppositories Vitaprost. This scheme can be used in cases where the animal has a breeding value.