Педагогічна самоефективність викладача як фактор розвитку навчальної самоефективності здобувачів вищої освіти

Abstract

У сучасних умовах розвитку соціуму одним із основних атрибутів системи освіти має бути постать педагога, який володіє достатнім рівнем професійної компетентності для розвитку навичок саморегуляції, самопідтримки та самоконтролю здобувачів. Авторкою статті робиться спроба довести, що формування навчальної самоефективності здобувачів вищої освіти можливе лише за наявності викладачів з високим рівнем педагогічної самоефективності. Розглянуто наукові концептуальні напрямки визначення сутності феноменів «самоефективність», «педагогічна самоефективність» та «навчальна самоефективність». Так, самоефективність – це здатність людини змінювати себе, свою поведінку та досягати бажаного результату, з найменшою витратою особистих та інших ресурсів, педагогічна самоефективність розглядається як віра викладача в те, що він здатний ефективно організовувати педагогічний процес, використовуючи необхідні знання, вміння, навички і досвід, а під навчальною самоефективністю здобувачів слід розуміти впевненість індивіда у власних здібностях, у вмінні самостійно, активно та продуктивно здійснювати навчально-пізнавальну діяльність, при цьому досягаючи особистісно значущих навчальних результатів, що сприяє саморуху, саморозвитку та самовдосконаленню особистості. Визначено наступні стратегії, які допоможуть викладачам формувати навчальну самоефективність здобувачів, а саме: викладач має навчити студентів ставити чіткі навчальні цілі; викладач повинен заохочувати студентів до того, щоб вони ставили перед собою складні цілі; викладач має надати чесний зворотний зв’язок; викладач має організовувати навчання таким чином, щоб студенти вчилися на успіхах і невдачах одне одного. Таким чином, проведене дослідження дозволило констатувати, що рівень навчальної самоефективності здобувачів значною мірою залежить від рівня розвитку педагогічної самоефективності викладача. In the modern conditions of social development, one of the main attributes of the education system should be the figure of a teacher who possesses a sufficient level of professional competence to develop the skills of self-regulation, self-support and self-control of students. The author of the article tries to prove that the formation of academic self-efficacy of students is possible only in the presence of teachers with a high level of pedagogical self-efficacy. The scientific conceptual directions of defining the essence of the phenomena "self-efficacy", "pedagogical self-efficacy" and "academic self-efficacy" are considered. Thus, self-efficacy is the ability of a person to change himself, his behavior and achieve the desired result, with the least expenditure of personal and other resources, pedagogical self-efficacy is considered as a teacher's belief that he is able to organize the pedagogical process effectively, using the necessary knowledge, skills, and experience, and the academic self-efficacy of the acquirers should be understood as an individual's confidence in his own abilities, in the ability to independently, actively and productively carry out educational and cognitive activities, while achieving personally meaningful educational results, which contributes to self-motivation, self-development and self-improvement of the individual. The following strategies have been identified that will help teachers to form the academic selfefficacy of students, namely: the teacher should teach students to set clear educational goals; the teacher should encourage students to set challenging goals; the teacher must provide honest feedback; the teacher should organize training in such a way that students learn from each other's successes and failures. Thus, the conducted research made it possible to state that the level of academic self-efficacy of students largely depends on the level of development of pedagogical self-efficacy of the teacher.