Особливості застосування стратегічного підходу в публічному управлінні у фінансово-економічній сфері України

Abstract

Обґрунтовано пріоритетність масштабування стратегічного підходу в публічному управлінні загалом та в фінансово-економічній сфері зокрема із огляду на постійне посилення загроз безпеці держави фінансового та економічного змісту. Охарактеризовано особливості стратегічного управління в фінансово-економічній сфері в Україні через призму нормативно-правового регулювання. Акцентовано увагу на процесах розробки програмних та прогнозних документів соціально-економічного розвитку. Проаналізовано фундаментальні документи, які на законодавчому рівні реалізують стратегічне управління фінансово-економічною сферою, зокрема Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року, Стратегія національних доходів до 2030 року, Середньострокова стратегія управління державним боргом, Концепція управління ліквідністю, Бюджетна декларація. Наведено особливості бюджетного планування та прогнозування, а також затвердження показників соціально-економічного розвитку. Виявлено такі ключові недоліки: обмежений горизонт планування середньостроковим періодом (3 – 5 років), неузгодженість періодів стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку (5 років) і бюджетного планування (3 роки), відсутність стратегій або політик фінансово-економічної безпеки держави і територіальних громад, низька якість прогнозних показників. Відповідно визначені основоположні вектори розвитку стратегічного підходу в публічному управлінні фінансово-економічною сферою з урахуванням кризових умов воєнного стану. Вони повинні ґрунтуватися на нових формах взаємодії для перетворення недоліків у можливості, мобілізації фінансово-економічного потенціалу, нейтралізації негативних факторів, що впливають на фінансово-економічну безпеку, зокрема шляхом розвитку інститутів залучення інвестицій та поширення інновацій. Важливим є приведення чинних стратегічних документів соціально-економічного розвитку та бюджетного планування у відповідність Плану Відновлення України з метою забезпечення відновлення та ревіталізації держави та в подальшому прискорення стійкого економічного зростання. Змін потребують підходи до стратегічного планування фінансово-економічної безпеки на рівні регіонів і територіальних громад, зокрема шляхом розроблення та впровадження відповідних політик, відсутність яких у національній практиці не дозволяє на разі повною мірою протидіяти загрозам. The priority of the scaling of the strategic approach in public administration in general and in the financial and economic sphere in particular is substantiated in view of the constant strengthening of threats to the security of the state of financial and economic content. The peculiarities of strategic management in the financial and economic sphere in Ukraine are characterized through the prism of regulatory and legal frameworks. Attention is focused on the processes of developing programmatic and forecast documents of socio-economic development. The fundamental documents that implement strategic management of the financial and economic sphere at the legislative level have been analyzed. These are the goals of sustainable development of Ukraine for the period until 2030, the National Revenue Strategy until 2030, the Medium-term Strategy for the Management of the Public Debt, the Liquidity Management Concept, and the Budget Declaration. Features of budget planning and forecasting, as well as approval of socio-economic development indicators are given. The key shortcomings were identified: a limited medium-term planning horizon, inconsistency of strategic planning periods for integrated socio-economic development and budget planning, lack of strategies or policies for the financial and economic security of the state and territorial communities, low quality of forecast indicators. Accordingly, the fundamental vectors of the development of a strategic approach in the public administration of the financial and economic sphere, taking into account the crisis conditions of martial law, are defined. They should be based on new forms of interaction to transform weaknesses into opportunities, mobilize financial and economic potential, neutralize negative factors affecting financial and economic security, in particular by developing institutions for attracting investments and spreading innovations. Approaches to strategic planning of financial and economic security at the level of regions and territorial communities require changes, in particular through the development and implementation of appropriate policies, the absence of which in national practice does not allow to fully counteract threats at the moment.