Нематодози бурих ведмедів та їх лікування в умовах зоопарків

Abstract

Дослідження проводили в умовах приватної зоологічної колекції на шістьох бурих ведмедях спонтанно інвазованих Baylissascaris transfuga. Після виявлення інвазії сформували дві дослідні групи. Ведмедів першої групи дегельмінтизували бровермектином із розрахунку 0,3 мг/кг ж.м. Антигельмінтну обробку тварин другої групи проводили бровадазолом у дозі 10 мг/кг ж.м. Інтенсивність інвазії у ведмедів першої групи склала 1,7 екземплярів, у другої групи склала 4,7 екземплярів, екстенсивність інвазії у обох групах дорівнювала 100%. Через два тижня у тварин першої дослідної групи, що отримали бровермектин, екстенсивність інвазії склала 0%, а інтенсивність інвазії – 0 екземплярів. При лікуванні Бровадазолом кількість яєць в одному полі зору мікроскопу значно зменшилась, але повного звільнення від гельмінтів не відмічалося: екстенсефективність становила 33,3%, інтенсефективність 85,7%. Таким чином, застосування бровермектина при лікуванні ведмедів хворих на байлісаскаридоз дало кращий терапевтичний ефект порівняно з бровадазолом. Було досягнуто повного звільнення тварин від гельмінтів. Екстенсивність інвазії склала 0%, а інтенсивність інвазії дорівнювала 0 екземплярів. Екстенсефективність данного препарату, як і інтенсефективність склала 100%. Nematodozis as a widespread invasion occupies a special place among parasitic diseases in brown bears, living in zoos. Pathogenic impact is not limited to digestive system disorders. Long-lasting Baylissascaris parasitizing leads to the decreased resistance of organism, which, in its turn, raises the risk of infectious or non-infectious diseases. Zoos suffer substantial losses due to helminthoses subject to financial expenses spent on treatment of ill animals. Ambiguity of views towards pharmaceutical drugs application and intake schemes at this disease and its possible zoonotic potential emphasize the importance of advanced study of different anthelmintic agents efficiency from anthelmintic agent groups during treatment of Baylissascariasis in bears. Research was conducted in the conditions of a private zoo collection on six brown bears, spontaneously infected with Baylissascaris transfuga. Two test groups were formed after detection of invasion. The first test group was dewormed with Brovermektin. This drug was applied in the dose of 0.3 mg/kg of body weight. The second group was dewormed with Brovadasol in the dose of 10 mg/kg of body weight. Invasion intensity in the first group amounted at 1,7 samples, while in the second group it amounted at 4.7 samples. Invasion extensity in both groups constituted 100%. Invasion extensity in the first test group of animals, who received Brovermektin, constituted 0% and invasive intensity – 0 samples. During treatment with Brovadasol, the number of eggs in one microscope field of view fell significantly, that meant positive effect from application of this drug, but full disposal of worms was not detected: extensity efficiency was 33.3%, while intensity efficiency was 85,7%. Thus, application of Brovermektin during treatment of bears with Baylissascariasis had a better therapeutic effect comparing to Brovadasol. Full disposal from worms in animals was achieved. Both extensity and intensity efficiency of this drug constituted 100%.