The importance of terrain factors in the spatial variability of plant cover diversity in a steppe gully

Abstract

Information about the slope angle and its exposure is often given when describing plant communities. However, the slope angle should be noted to affect a complex of different phenomena and processes. The slope angle affects the albedo and thermal regime of the soil. The slope angle affects the redistribution of moisture and determines the moisture availability of a particular area. The slope angle also determines the risks of erosion processes. In turn, erosion processes determine the depth of the soil layer and the content of organic matter in it, which greatly affects the conditions for plant life and their dynamics. Therefore, the slope angle of the relief is a complex environmental indicator, which is its most important weakness. The information on the slope angle of the relief surface does not indicate which environmental factor is limiting and determines the characteristics of the vegetation cover. Similarly, the quantitative orientation of a slope using rhumb lines is a rather crude way to indicate the role of terrain in the redistribution of solar energy. With a certain degree of accuracy, rhumbs characterize incoming solar radiation, but are not sensitive to estimating the amount of diffuse radiation. Modern geoinformation technologies make it possible to determine the amount of solar radiation reaching the terrain surface using a digital elevation model. The aim of the article was to identify the role of relief factors in terms of topographic wetness index, erosion index, and solar radiation in the spatial variability of the vegetation diversity of a steppe gully. There was no linear correlation between the other predictors. Some correlations can be interpreted as the result of certain nonlinear patterns. In this sense, the geomorphological predictors are mostly linearly independent and thus each of them carries independent information for characterizing environmental conditions. The vegetation cover of the gully system was represented by 263 plant species. The analysis of the synoptic phytosociological table allowed us to find out that the vegetation cover of the studied gully system is represented by six classes of vegetation. The geomorphological predictors allowed for a classification of vegetation types with an accuracy of 23.8% to 100%. The topographic wetness index was the most important for classification. Altitude and insolation were also important for classification (94 and 95 respectively). The topographic wetness index provided an accurate identification of wetland vegetation of the Phragmito-Magnocaricetea class. Naturally, this type of vegetation preferred biotopes with the highest level of soil moisture. High insolation accurately labeled the locations where Festuco-Brometea steppe vegetation was most likely to be found. Some of the artificial tree plantations that occurred in the thalweg of the gully can be clearly identified by the high level of the topographic wetness index. Another group of artificial tree plantations is located on relatively high relief areas and should be differentiated from Galio-Urticetea communities, which prefer locations with higher light levels, and from Molinio-Arrhenatheretea, which prefer locations with a higher risk of erosion. The most arid locations are preferred by Agropyretalia intermedio-repentis vegetation. Steppe and meadow vegetation located at altitudes less than 116 meters also differ in their preferred height. Steppe vegetation is usually located at a level higher than 95 meters. Natural steppe and meadow vegetation at elevations below 116 meters differs from semi-natural Galio-Urticetea vegetation in that the latter usually prefers more well lit locations. Steppe communities are misclassified as meadow in 15.3% of cases, and meadow is misclassified as steppe in 18.5% of cases. Artificial tree plantations are misclassified as steppe in 42.9% of cases and 14.3% are misclassified as Agropyretalia intermedio-repentis. In its turn, Agropyretalia intermedio-repentis is misclassified as Festuco-Brometea in 6.7% of cases, as Molinio-Arrhenatheretea or Onopordetalia acanthii in 3.3% of cases, and as Galio-Urticetea in 10.0% of cases. The Onopordetalia acanthii community was misclassified as Festuco-Brometea, Molinio-Arrhenatheretea and Galio- Urticetea in 6.7% of cases, respectively. Відомості про кут нахилу схилу та його експозицію часто наводять при описі рослинних угруповань. Але слід зазначити, що кут нахилу впливає на комплекс різноманітних явищ і процесів. Кут нахилу схилу впливає на альбедо і тепловий режим ґрунту. Кут нахилу схилу впливає на перерозподіл вологи і визначає вологозабезпеченість конкретної території. Кут нахилу також визначає ризики ерозійних процесів. У свою чергу, ерозійні процеси визначають глибину шару ґрунту та вміст у ньому органічної речовини, що значною мірою впливає на умови життя рослин та їх динаміку. Отже, кут нахилу рельєфу є складним екологічним показником, що є його найважливішою слабкою стороною. Інформація про кут нахилу поверхні рельєфу не вказує на те, який екологічний фактор є лімітуючим і визначає характеристики рослинного покриву. Подібним чином кількісна орієнтація схилу за допомогою локсодромів є досить грубим способом вказати роль рельєфу місцевості в перерозподілі сонячної енергії. З певною точністю румби характеризують вхідну сонячну радіацію, але вони нечутливі до оцінки кількості розсіяної радіації. Сучасні геоінформаційні технології дозволяють визначати кількість сонячної радіації, що досягає поверхні місцевості, за допомогою цифрової моделі рельєфу. Метою статті було виявити роль факторів рельєфу за індексом топографічної зволоженості, індексу ерозії та сонячної радіації у просторовій мінливості різноманітності рослинності степової балки. Не було лінійної кореляції між іншими предикторами. Деякі кореляції можна інтерпретувати як результат певних нелінійних моделей. У цьому сенсі геоморфологічні предиктори здебільшого лінійно незалежні і, таким чином, кожен з них несе незалежну інформацію для характеристики умов навколишнього середовища. Рослинний покрив балкової системи був представлений 263 видами рослин. Аналіз синоптичної фітосоціологічної таблиці дозволив виявити, що рослинний покрив досліджуваної балкової системи представлений шістьма класами рослинності. Геоморфологічні предиктори дозволили класифікувати типи рослинності з точністю від 23,8% до 100%. Найважливішим для класифікації був топографічний показник вологості. Висота над рівнем моря та інсоляція також були важливими для класифікації (94 та 95 відповідно). Топографічний індекс зволоженості забезпечив точну ідентифікацію водно-болотної рослинності класу Phragmito-Magnocaricetea. Природно, цей тип рослинності віддавав перевагу біотопам з найвищим рівнем зволоженості ґрунту. Висока інсоляція точно позначила місця, де найбільш імовірно була знайдена степова рослинність Festuco-Brometea. Деякі штучні деревні насадження, які виникли в тальвезі балки, можна чітко ідентифікувати за високим рівнем топографічного індексу вологості. Інша група штучних насаджень дерев розташована на відносно високих рельєфах, і їх слід відрізняти від угруповань Galio-Urticetea, які віддають перевагу місцям з вищим рівнем освітленості, і від Molinio-Arrhenatheretea, які віддають перевагу місцям з вищим ризиком ерозії. Найбільш посушливі місця опановує рослинність Agropyretalia intermedio-repentis. Степова і лучна рослинність, розташована на висоті менше 116 метрів, також відрізняється своєю переважною висотою. Степова рослинність зазвичай розташована на рівні вище 95 метрів. Природна степова та лучна рослинність на висоті нижче 116 метрів відрізняється від напівприродної рослинності Galio-Urticetea тим, що остання зазвичай віддає перевагу більш освітленим місцям. Степові угруповання помилково класифікуються як лучні у 15,3% випадків, а лучні – у 18,5% випадків. Штучні деревні насадження неправильно класифікуються як степові у 42,9% випадків і 14,3% неправильно класифікуються як Agropyretalia intermedio-repentis. У свою чергу Agropyretalia intermedio-repentis неправильно класифікується як Festuco-Brometea в 6,7% випадків, як Molinio-Arrhenatheretea або Onopordetalia acanthii в 3,3% випадків і як Galio-Urticetea в 10,0% випадків. Спільнота Onopordetalia acanthii була неправильно класифікована як Festuco-Brometea, Molinio-Arrhenatheretea та Galio-Urticetea у 6,7% випадків відповідно.