Роль електронного уряду в управлінні публічними фінансами

Abstract

У статті досліджено роль електронного уряду як стратегічного інструмента трансформації системи управління публічними фінансами. Показано, що сучасні тенденції цифровізації докорінно змінюють підходи до організації бюджетного процесу, адміністрування податків, контролю за державними видатками та здійснення державних закупівель. Електронний уряд розглядається як механізм, що дозволяє інтегрувати інноваційні технології в управлінські практики, створюючи новий формат взаємодії між державою, громадянами та бізнесом. Запровадження цифрових інструментів у сфері фінансів сприяє зростанню прозорості, підзвітності, ефективності розподілу ресурсів і формуванню довіри до публічних інституцій. Особливу увагу приділено міжнародному досвіду, який демонструє сталі позитивні результати від упровадження цифрових платформ у сфері фінансів. Держави, що зробили акцент на електронних сервісах, досягли значного зниження корупційних ризиків, оптимізації видатків і формування інноваційної фінансової інфраструктури. Аналіз показує, що успіх електронного урядування тісно пов’язаний із розвитком телекомунікаційної інфраструктури, рівнем людського капіталу та готовністю суспільства до використання новітніх технологій. У цьому контексті міжнародні індекси та рейтинги виступають важливим орієнтиром, який дозволяє оцінювати ефективність цифровізації та визначати напрями вдосконалення державної політики. Окремо проаналізовано український досвід, де електронне урядування поступово перетворюється на фундаментальну складову фінансової системи. В умовах внутрішніх і зовнішніх викликів цифрові інструменти стали засобом підвищення стійкості держави, забезпечення прозорості у використанні бюджетних ресурсів та інтеграції до міжнародного цифрового середовища. Розвиток електронних сервісів у сфері фінансів дозволяє не лише оптимізувати управління, а й формує якісно нову модель взаємодії між державою та суспільством. Отримані результати свідчать, що електронне урядування не є допоміжним інструментом, а виступає ключовим чинником модернізації фінансової системи.

The article examines the role of e-government as a strategic instrument in the transformation of public finance management systems. It is demonstrated that contemporary digitalization trends fundamentally reshape approaches to budgetary processes, tax administration, expenditure control, and public procurement. E-government is conceptualized as a mechanism that enables the integration of innovative technologies into governance practices, thereby establishing a new format of interaction between the state, citizens, and businesses. The introduction of digital tools in the financial sphere contributes to enhanced transparency, accountability, efficiency in resource allocation, and the strengthening of public trust in institutions. Particular attention is devoted to international experience, which consistently demonstrates positive outcomes from the implementation of digital platforms in financial management. Countries that prioritize electronic services have succeeded in reducing corruption risks, optimizing expenditures, and establishing innovative financial infrastructures. The analysis indicates that the success of e-governance is closely linked to the development of telecommunication infrastructure, the quality of human capital, and societal readiness to embrace advanced technologies. In this context, international indices and rankings serve as important benchmarks for evaluating the effectiveness of digitalization and identifying directions for policy improvement. The Ukrainian experience is examined separately, where e-governance is gradually evolving into a fundamental component of the financial system. Under both internal and external challenges, digital instruments have become a means of enhancing state resilience, ensuring transparency in budgetary resource utilization, and facilitating integration into the international digital environment. The development of electronic services in the financial sector not only optimizes management but also fosters a qualitatively new model of interaction between the state and society. The findings confirm that e-governance should not be regarded as an auxiliary tool but rather as a key determinant of financial system modernization.