Ефективність гомеопатичних препаратів у комплексному лікуванні дрібних тварин за стоматитів в умовах навчально-науково-виробничого клініко-діагностичного центру факультету ветеринарної медицини Дніпровського державного аграрно-економічного університету

Abstract

Встановлено, що стоматити у дрібних тварин з усіх захворювань ротової порожнини реєструються найчастіше і складають 20,2 % окремо і 36,9% разом зубним каменем. Хвороби зубів (пульпіт, карієс, переломи) складають 7,1%, новоутворення ротової порожнини 3,0%, переломи щелеп 1,8% і остеомієліт 0,6%. Частіше захворювання реєструється у собак ніж у кішок. Найбільш вірогідними чинниками виникнення стоматитів у кішок є інфекційні захворювання, а у собак зубний камінь та травмування ясен. На захворюваність стоматитом впливає вживанням занадто холодної або гарячої їжі, побутова хімія та поїдання росли кішками. Найчастіше стоматит у дрібних тварин реєструється у віці 5 – 8 років. Найменша кількість випадків спостерігається у віці 1 – 4 роки. Стоматит частіше реєструється у йоркширських тер’єрів, пуделів, французьких бульдогів і пекінесів. Рідше у метисів, такс, лабрадорів, німецьких вівчарок і безпорідних тварин. Більш схильними до патології є собаки дрібних порід та брахіоцефали. Серед кішок на стоматит частіше хворіють кішки британської, шотландської, перської порід та їх метиси. В окремих випадках ця патологія зустрічалася у кішок сіамської породи та сфінксів і безпорідних. Комплексний метод лікування за стоматитів у собак і кішок, що включає застосування метрогіл – дента гелю, підшкірне введення синулоксу, аміновіт та гомеопатичні препарати траумель і мукоза композитум є ефективним і може широко використовуватися фахівцями ветеринарної медицини для боротьби з цією патологією. Для профілактики стоматитів у дрібних тварин слід вчасно знімати зубний наліт та зубного камінь та не допускати їх появи у майбутньому, що є основним чинником виникнення запалення ясен та захворювань зубів. It has been established that stomatitis in small animals of all diseases of the oral cavity are registered most often and make up 20.2% separately and 36.9% together with tartar. Dental diseases (pulpitis, caries, fractures) are 7.1%, oral tumors 3.0%, jaw fractures 1.8% and osteomyelitis 0.6%. More often the disease is registered in dogs than in cats. The most likely causes of stomatitis in cats are infectious diseases, and in dogs, dental tartar and gum injury. The incidence of stomatitis is affected by eating too cold or hot food, household chemicals and eating cats. Most often, stomatitis in small animals is recorded at the age of 5 - 8 years. The smallest number of cases is observed at the age of 1 - 4 years. Stomatitis is more commonly recorded in Yorkshire terriers, poodles, French bulldogs and Pekingese. Less common are Metis, Dachshunds, Labradors, German Shepherds and inanimate animals. Dogs of small breeds and brachiocephalus are more prone to pathology. Among cats, stomatitis is more commonly caused by cats of British, Scottish, Persian breeds and their common breeds. In some cases, this pathology was found in Siamese cats and sphinxes and inbreds. A comprehensive method of treatment for stomatitis in dogs and cats, including the use of metrogil - gel gel, subcutaneous injection of sinulox, aminovitis and homeopathic preparations of traumel and mucosa composite is effective and can be widely used by veterinary specialists to combat this pathology. For the prevention of stomatitis in small animals, it is necessary to remove plaque and tartar in a timely manner and prevent them from occurring in the future, which is the main cause of gum inflammation and dental diseases.