Dniproretrovsk Hydrobiological School. Theore and practice of en-richment of reservoirs with new food organisms for fish. Life and work professor P.A. Zhuravel (1901–1977) to the 120TH anniversary of his birth

Abstract

The article is devoted to the description of the pages of the life of a prominent Ukrainian scientist who made highly significant contributions to the formation of the theoretical basis for the enrichment of natural and artificial reservoirs with food resources in the steppe zone of Ukraine. Petro Oleksiyovych Zhuravel, Doctor of Biological Sciences, not only made a great contribution to the development of the Dnepropetrovsk hydrobiological school studies, but was also a very sensitive and decent man. His stu-dents and followers remember him with great warmth and emphasize how easy it was to communi-cate with Petro Oleksiyovych; he was always attentive to other people's problems, and was reputed to have an unusual and interesting sense of humor. During the 1950s, under the leadership of Professor Zhuravel, these studies were developed into a broad multi-year program of work on the study of biol-ogy, ecology, and adaptation of Caspian fauna introduced into estuaries of Southern Ukraine and Cri-mea. The introduction of representatives of the estuarine-Caspian fauna was carried out in the Dnie-per Reservoir, in the reservoirs of Kryvyi Rig (Karachunivske and Kresivske Reservoirs, Ingulets river, Saksagan river), in the Milk estuary of the Sea of Azov, in Vasylkiv Reservoir on the Vovchy River, and in the area of the future Kakhovka Reservoir. In connection with the acclimatization measures in the Dnieper Reservoir, new representatives of the fauna of the estuary-Caspian complex have appeared which have become feed components for many industrial fish species. A special merit of Professor Zhuravel was the introduction and acclimatization of forage invertebrates and fish in the reservoirs of southern Ukraine and the Crimea; acclimatization to the Chornorichensk (Sevastopol) Reservoir of the Crimea, employing biofilters, fish, and forage organisms from the estuarine fauna to improve w Petro Oleksiyovych ater quality. In the 1970s, in order to intensify the processes of biological self-purification of water in the Chornorichensk Reservoir in the Crimea, the acclimatization work started by Professor Zhuravel was continued. These works had a real positive economic effect and are widely known. In the acclimatization center (Moscow) the work of Dnepropetrovsk hydrobiologists such as Professor Zhuravel has always been highly valued. Following the example of the Dnipropetrovsk Research Insti-tute of Hydrobiology, work on the enrichment of fish feed was carried out in other regions: in the Bal-tic Sea, Lake Balkhash, lakes in Hungary, etc. The results of research by Professor P.A. Zhuravel are summarized in his work, “Acclimatization of forage estuarine-Caspian fauna in reservoirs and lakes of the USSR” and others. Стаття присвячена опису сторінок життя видатного українського вченого, який зробив великий внесок в формування теоретичної бази зі збагачення природних та штучних водойм кормовими ресурсами в умовах Степової зони України. Петро Олексійович Журавель – доктор біологічних наук, професор, зробив не тільки великий внесок в розвиток дніпропетровської гідробіологічної школи, а був дуже чуйною та добропоряд-ною людиною. Його учні та послідовники з великим теплом згадують про нього і підкреслюють як легко було спілкуватися з Петром Олексійовичем, він завжди був небайдужим до чужих про-блем, володів дуже цікавим та яскравим почуттям гумору. Протягом 50-х років під керівництвом професора П.О. Журавля ці дослідження були розгорнуті у широку багаторічну програму робіт з вивчення біології, екології та поширення представників лимано-каспійської фауни. Особлива за-слуга професора П.О. Журавля полягає в інтродукції й акліматизації кормових безхребетних і риб у водосховища півдня України та Криму; акліматизації в Чорноріченське (Севастопольське) водо-сховище Криму біофільтраторів, риб та кормових для них організмів з лиманої фауни для підви-щення кормової бази риб та поліпшення якості води. Практична потреба в гідробіологічному вив-ченні процесів трансформаційного перетворення водних екосистем вільно протікаючої річки Дніпро в екосистеми озероподібного Дніпровського водосховища підштовхнула вчених дніпро-петровської гідробіологічної школи під керівництвом проф. Д.О. Свіренка (Г.Б. Мельникова, П.О. Журавля та ін.) до формування нового напрямку гідробіології – гідробіології водосховищ [1]. Тео-ретичною основою гідробіології водосховищ стало положення про те, що фундаментальні зміни гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режимів первинного водоймища (порожистої ділянки Дніпра), обумовлені гідротехнічним будівництвом (спорудженням Дніпрогесу), викли-кають докорінні зміни у кількісному та якісному стані всіх біотичних складових водної екосистеми новостворенного водоймища (Дніпровського водосховища): планктону, бентосу, перифітону, вищої водної рослинності, іхтіофауни і т. д. В подальшому, учні та послідовники проф. Д.О. Свіренка значно розширили проблематику досліджень; були засновані або значно поглиблені новаторські напрями гідробіології: космічна гідробіологія (Г.Б. Мельников) (1961); прісноводна радіоекологія (І.П. Луб’янов) (1962); технічна гідробіологія (І.П. Луб’янов); водна токсикологія (С.П. Федій) тощо. Засновником теорії та практики збагачення водойм новими кормовими, для риб, організмами став П.О. Журавель.