Religious Revival of Pentecostals in the Occupied Territories of Ukraine in 1941-1943

Abstract

The article studies the Pentecostal religious revival during the German occupation of the territory of the Ukrainian SSR. The study reveals that the Pentecostal religious organization, destroyed as a result of the Stalinist repressions, revived rapidly in 1941-1943. Analyzing the religious revival of Pentecostals, the authors of the article come to the following conclusions. 1)In the specific conditions of the Nazi occupation, an episcopal structure emerged among the Soviet Pentecostals, which is not otherwise characteristic of this religious movement. 2) At first, the occupation authorities were neutral or supportive of Pentecostals and did not interfere with the activities of Pentecostal communities; however, in the summer of 1943, the policy of the occupiers became extremely inconsistent. In some regions, the occupiers banned activities of Pentecostals, and, in others, they tried to use the group for propaganda purposes. 3) At the initial stage of the religious revival, the Pentecostals set themselves the task of uniting with other branches of Evangelical Christians, principally with the Baptists. Differences in the missionary approaches of the churches, however, led Pentecostals to have conflict with the Baptists, who in turn attracted the Nazis to their side and contributed to the repression against the Pentecostals. This conflict was one of the factors that shaped the relationship between Pentecostals and Baptists in the post-war period. 4) During the occupation, the leaders of the Episcopal Church did not display vivid anti-Soviet or pro-Nazi sentiments. This research results are important for understanding the history of Pentecostals and Protestantism in general, in the USSR and in the post-Soviet space.

У статті досліджується релігійне відродження п’ятидесятників під час німецької окупації території Української РСР. Дослідження показує, що релігійна організація п’ятидесятників, знищена в результаті сталінських репресій, швидко відродилася в 1941-1943 роках. Аналізуючи релігійне відродження п’ятидесятників, автори статті приходять до наступних висновків. 1) В особливих умовах нацистської окупації серед радянських п’ятидесятників виникла єпископська структура, яка інакше не характерна для цього релігійного руху. 2) Спочатку окупаційна влада була нейтральною або підтримувала п'ятидесятників і не втручалася в діяльність п'ятидесятницьких громад; проте влітку 1943 р. політика окупантів стала вкрай непослідовною. В одних регіонах окупанти забороняли діяльність п'ятидесятників, а в інших намагалися використати групу в пропагандистських цілях. 3) На початковому етапі релігійного відродження п'ятидесятники поставили перед собою завдання об'єднання з іншими гілками євангельських християн, головним чином з баптистами. Однак відмінності в місіонерських підходах церков призвели до конфлікту п’ятидесятників з баптистами, які, у свою чергу, привернули на свій бік нацистів і сприяли репресіям проти п’ятидесятників. Цей конфлікт був одним із факторів, які сформували стосунки п’ятидесятників і баптистів у післявоєнний період. 4) Під час окупації керівники єпископальної церкви не виявляли яскравих антирадянських чи пронацистських настроїв. Результати дослідження є важливими для розуміння історії п’ятидесятників і протестантизму в цілому в СРСР і на пострадянському просторі.