Державно-управлінські інновації як чинник модернізації українського суспільства

Abstract

У дисертації вирішено актуальне завдання, яке стосується обґрунтування теоретичних та практичних положень щодо особливостей та ролі державно-управлінських інновацій у здійсненні модернізації українського суспільства. Підстави для поєднання управлінських та соціальних інновацій випливають із самої природи розвитку інформаційного суспільства – інноваційного та продукуючого можливості моделювання бажаних змін. Звідси - інтегровано-комплементарне відношення управлінських та соціальних новацій, управлінські інновації займають місце регулятора взаємовідношень між соціальними та технологічними інноваціями, вирішуючи проблему відставання перших від других. У межах модельно-просторового підходу лежить конституювання єдиного інституційно структурованого простору-середовища взаємодій і комунікацій усіх соціальних суб'єктів незалежно від їх управлінської позиції. Прийняття факту органічної взаємозалежності та компліментарності процесів державної організації та самоорганізації суспільства дає підстави визначати перспективи розширення функцій державного управління і в умовах максимізації механізмів соціальної самоорганізації. Інтегративний концептуальний підхід на основі трансдисциплінарності і трансдискурсивності дозволяє поєднувати процеси професійного регулювання та самоврядування, ієрархічні та поліархічні форми управління, культурно-ціннісний та мережно-комунікаційний аспекти інновацій. На перший план виходить значущість об’єктної складової управлінських відносин («публічне управління»), насамперед у вигляді людського і соціального капіталу, актуалізується «партнерська модель» («лоурархія») управління, поліархічне управління, електронне врядування, концепції "розумного натовпу". Вирішальним чинником успішної трансформації системи державного управління слід вважати наявність механізмів ефективного «зрощування» соціальних та управлінських інновацій. Саме це визначає значущість фактору публічно-орієнтованої трансформації системи державного управління. Інноваційне державне управління у його публічно-управлінській моделі репрезентує феномен інтегральності усієї інноваційної інфраструктури країни, що можна вважати найбільш оптимальною формою реалізації соціумом свого потенціалу інноваційного розвитку. Державне управління забезпечує керування процесом модернізації нашої країни, і відповідно необхідні для цього реформи у системі державної влади є по суті її складовою (політико-адміністративна модернізація). Остання охоплює всі аспекти змін у системі державного управління – структурно-функціональний, цілепокладальний, діяльнісний, комунікативний, суб’єктний, інструментальний. Інновації у державному управлінні визначають інноваційність суспільства як інтегративну якість модернізаційних процесів. Надання реформам цілісності здійснюється за рахунок поєднання усіх трансформаційних проектів у межах єдиної моделі та загального принципу соціальної ефективності. Це можливо лише на основі підходу, коли інновації у державному управлінні та державне управління інноваційним розвитком суспільства та його окремих сфер буде розглядатися як єдиний процес, єдиний структурно-функціональний компонент системи державної влади в Україні. При цьому орієнтиром є не адміністрування реформ, а державно-громадське партнерство у процесі здійснення системних інновацій. Відповідно йдеться про становлення інноваційної моделі державного управління і «інноваційний процес системного характеру», а не модернізацію чи адміністративну реформу. У такій моделі поєднуються процесуально-етапні, структурні, суб’єктні, каузальні аспекти інноваційної діяльності. Найбільш поширеною моделлю системних змін у межах єдиного цілепокладального імперативу на сьогодні є клієнталістсько-сервісна концепція державного управління. Вплив соціальних інновацій на управлінську сферу проявляється у становленні управлінських моделей, що мають концептуальну природу (концептуальні моделі). Останні трансформуються у конкретні управлінські інноваційні практики (процеси, технології, інструментарій). Розвиток державного менеджменту здійснюється як перехід від політичного адміністрування до самоорганізуючих державно-громадських форм управління з максимізацію потенціалу відповідальності суб’єктів публічної сфери з використанням різновидів менеджменту, які доцільно розглядати як репрезентації інноваційної менеджментної моделі управління (синергетичний, комунікативний, комунікаційний, мережний командний, креативний менеджмент тощо). Маркетингова модель управління має у якості своєї специфікуючої особливості формування нової інтегруючої всі управлінські функції держави цілі – переорієнтації діяльності її інститутів на потреби споживачів, насамперед на забезпечення якості життя громадян. Державний маркетинг представляє маркетингову модель управління у вигляді системи державного управління з маркетинговою (клієнталістською) орієнтацією на потреби об’єкта управління (громадян, соціальних структур). Мережна модель є основою трансформації від ієрархічних форм організації до поліархічно-мережних. Вона вносить свій вклад у концепції нового державного управління, клієнталізму, публічного врядування і є основою становлення електронного урядування. Модель проектного управління орієнтована на реалізацію комплексу взаємообумовлених інноваційних проектів у вигляді системи управлінських дій, об’єднаних на досягнення єдиного стратегічного результату з оптимальним використанням ресурсів у межах певних темпоральних обмежень. У сфері вітчизняного державного управління вона реалізується звичайно як програмно-цільове управління. Гомогенізація аксіосфери приводить до універсалізації моделей та технологій державного управління, орієнтованих на цінності публічної сфери. ООН визначає державно-управлінські інновації як результат діяльності органів державної влади щодо розробки і реалізації нових моделей і технологічних процедур, спрямованих на вирішення нестандартних проблем у процесі здійснення державної політики. У ЄС інновації у державному управлінні опираються на стратегічне планування з чітко сформульованими орієнтирами, Копенгагенської та Мадридської угод. Сформульовано єдине правове поле політико-адміністративних реформ, має місце становлення єдиної європейської моделі державного управління «європейський адміністративний простір». Управлінські нововведення орієнтовані на забезпечення якості управлінських послуг. Модель «відкриті дані» перетворилася у потужний інструмент інноваційного розвитку європейських країн та всього співтовариства. Публічне управління у європейському варіанті як інноваційна модель розвитку системи державного управління включає низку інноваційних процесів, таких як: відкрите врядування, інформаційно-комунікативну взаємодію мережно-поліархічного характеру державних та громадських інститутів; становлення полісуб’єктної структури управління з використанням механізмів децентралізації та самоуправління; інтеграція державних та соціальних засад управління; використання бізнес-технологій, маркетингових і менеджеріальних моделей у системі державного управління; акцентування значущості якісних стандартів у межах стратегії клієнталізму. Найближчою концептуально-модельною основою інновацій у системі державного управління Європи слід вважати концепцію публічного врядування, яка забезпечує теоретичний опис та концептуалізацію становлення моделі публічного управління. Застосування системно-модельного підходу дає можливість розглядати адміністративну та політичну реформи в Україні як механізм та інструментарій переходу системи державного управління на інноваційну модель розвитку. Моделювання здійснюється на основі поєднання національно-інтегруючої моделі, що забезпечує стратегічну цілісність державно-управлінських інновацій, та рамково-концептуальної моделі, що адаптує стратегію до використання кожним суб’єктом державного управління. Вихідним пунктом є створення проблемної моделі розвитку державної влади та її узгодження з моделлю інноваційного розвитку українського суспільства і на цій основі – моделювання основних напрямів розвитку системи державного управління в Україні та співпраці органів державної влади й громадськості у процесі здійснення державно-управлінських інновацій. Основна структура формування інноваційної моделі процесу реформування включає: модель стратегічного планування інновацій; модель цілепокладання; модель процесу здійснення управлінських реформ. Вони конкретизуються у інформаційно-аналітичній, організаційній, суб’єктній та інших моделях. Інструментальна модель керування інноваціями у системі державного управління є інноваційним механізмом її розвитку, поєднуючи об’єктивні потреби в управлінських інноваціях, потреби в інноваційному оновленні українського суспільства та упровадження спрямованих на це інноваційних проектів. У цьому контексті і саму модель інноваційного розвитку системи державного управління можна розглядати як інноваційний механізм забезпечення її когерентності потребам у модернізаційних змінах українського суспільства. Вона виступає як система державного керування переходом країни та органів державної влади на засади інноваційного розвитку на основі застосування інноваційних управлінських технологій. Сукупність останніх, поєднаних стратегічними цілями, і складають процес державно-управлінських інновацій модернізаційного характеру. Адміністративна реформа реалізується як концептуально-модельний процес, характеристики нової моделі закладено у Концепції адміністративної реформи у вигляді нової системи державного управління. Зокрема, чітко визначилася потреба узгодження змін у політико-адміністративних інститутах та інститутах громадянського суспільства як інтегрований процес трансформації їх взаємовідносин з виходом на становлення системи публічного управління. Усі державно-управлінські інновації структуруються за суб’єкт-суб’єктним принципом на інновації, які здійснюються державою у системі державного управління, інновації з боку держави щодо розвитку громадських інститутів та соціальної сфери, інновації щодо розвитку бізнесу. Вони мають бути об’єднані на основі єдиних цільових показників, які розробляються для кожного інноваційного проекту, проте спираються на єдину структуру у межах єдиних концептуальних засад. Необхідне формування інноваційної інфраструктури, яку можна розглядати як інтегруючий механізм, що об’єднує в єдине ціле діяльність органів державної влади та інноваційні технології. Запропоновано трирівневу модель інноваційної інфраструктури (стратегічно-інституційний, технологічно-функціональний, організаційно-інтегруючий). Створення інноваційної інфраструктури під керуючим впливом органів державної влади дозволяє запустити механізм інноваційного саморозвитку суспільства та його окремих складових. При цьому забезпечується домінування стратегії інноваційного розвитку над стратегіями науково-технічного чи політико-адміністративного розвитку, і відповідно перенесення акцентів в управлінській діяльності з процесу на результат. Обгрунтовано необхідність керуючої структури у вигляді Центру управління регіональними інноваціями як структури державних регіональних адміністрацій. In the dissertation the actual problem is solved, which concerns the substantiation of theoretical and practical provisions on the peculiarities and role of state and administrative innovations in the modernization of Ukrainian society. Reasons for the combination of managerial and social innovation come from the very nature of the development of the information society - an innovative and productive ability to model the desired changes. Hence - the integrated-complementary relationship of managerial and social innovations, managerial innovations take the place of the regulator of the relationship between social and technological innovations, solving the problem of the gap between the former. Within the model-spatial approach lies the constitution of a single institutionally structured space-environment of interaction and communication of all social actors, regardless of their managerial position. Acceptance of the fact of organic interdependence and complementarity of the processes of state organization and self-organization of society gives grounds to determine the prospects of expanding the functions of public administration and in the conditions of maximizing the mechanisms of social self-organization. An integrative conceptual approach based on transdisciplinarity allows to combine the processes of professional regulation and self-government, hierarchical and polyarchical forms of management, cultural value and network-communication aspects of innovation. The importance of the objective component of managerial relations ("public management"), first of all in the form of human and social capital, is updated. The decisive factor for the successful transformation of the public administration system should be considered as the existence of mechanisms for the effective “fusion” of social and managerial innovations. This is what determines the importance of the factor of publicly-oriented transformation of the public administration system. Innovative public administration in its public-management model represents the phenomenon of integrality of all innovative infrastructure of the country, which can be considered as the most optimal form of realization by the society of its potential of innovative development. Public administration provides control over the process of modernization of our country, and, accordingly, the reforms necessary for this in the system of state power are essentially its component (political and administrative modernization). The latter covers all aspects of changes in public administration - structural, functional, purposeful, active, communicative, subjective, instrumental. Innovations in public administration define the innovativeness of society as the integrative quality of modernization processes. Integrity reform is achieved through the combination of all transformation projects within a single model and a general principle of social efficiency. This is possible only on the basis of an approach where innovation in public administration and public administration of innovative development of society and its individual spheres will be considered as a single process, a single structural and functional component of the state power system in Ukraine. The benchmark is not the administration of reforms, but the state-public partnership in the process of implementing systemic innovations. Accordingly, it is about developing an innovative model of public administration and an "innovative systemic process" rather than modernization or administrative reform. This model combines process-stage, structural, subjective, causal aspects of innovation. The most common model of systemic change within a single goal-oriented imperative today is the cliental-service concept of public administration. The impact of social innovation on the management sphere is manifested in the development of management models that have a conceptual nature (conceptual models). The latter are transformed into specific managerial innovative practices (processes, technologies, tools). The development of public management is carried out as a transition from political administration to self-organizing state-public forms of management with the purpose of maximizing the potential of responsibility of public entities using the types of management, which should be considered as representations of an innovative management model of management (synergistic, communicative, communicative, communicative, communicative management, etc.). The marketing management model has as its specificity the formation of a new integrating all the administrative functions of the state goals - the reorientation of its institutions to the needs of consumers, especially to ensure the quality of life of citizens. Public marketing is a marketing management model in the form of a public administration system with marketing (clientelist) orientation to the needs of the management object (citizens, social structures). The network model is the basis of transformation from hierarchical forms of organization to polyarchic-network. The project management model is focused on the implementation of a set of interdependent innovative projects in the form of a system of management actions, combined to achieve a single strategic result with optimal use of resources within certain temporal constraints. In the field of national government, it is usually implemented as a program-targeted management. The homogenization of the axiosphere leads to the universalization of public administration-oriented models and technologies. The UN defines public-administrative innovation as the result of the activity of public authorities in the development and implementation of new models and technological procedures aimed at solving non-standard problems in the process of public policy implementation. In the EU, innovation in public administration relies on strategic planning with clearly articulated benchmarks, the Copenhagen and Madrid Agreements. The single legal field of political and administrative reforms is formulated, there is a formation of a single European model of public administration "European administrative space". Management innovations are focused on quality assurance of management services. The "open data" model has become a powerful tool for innovative development of European countries and the whole community. Public administration in the European version as an innovative model of the development of the public administration system includes a number of innovative processes, such as: open governance, information and communication interaction of the network-polyarchical nature of state and public institutions; establishment of a multi-entity governance structure using decentralization and self-governance mechanisms; integration of state and social governance principles; use of business technologies, marketing and management models in the public administration system; emphasizing the importance of quality standards within the framework of clientele strategy. The closest conceptual and model basis for innovation in public administration in Europe should be considered the concept of public governance, which provides a theoretical description and conceptualization of the formation of the model of public administration. The application of the system-model approach makes it possible to consider the administrative and political reforms in Ukraine as a mechanism and toolkit for the transition of the public administration system to an innovative model of development. The simulation is based on the combination of a national-integrative model that ensures the strategic integrity of public-management innovation and a framework-conceptual model that adapts the strategy to the use of each public entity. The starting point is the creation of a problematic model of state power development and its harmonization with the model of innovative development of Ukrainian society, and on this basis - modeling of the basic directions of development of the system of public administration in Ukraine and cooperation of public authorities and the public in the process of implementation of state-administrative innovations. The basic structure of forming an innovative model of the reform process includes: a strategic innovation planning model; goal setting model; model of the process of implementation of management reforms. They are specified in information-analytical, organizational, subjective and other models. An instrumental model of managing innovation in the public administration system is an innovative mechanism for its development, combining objective needs for management innovation, the need for innovative renewal of Ukrainian society, and the implementation of innovative projects aimed at it. In this context, the very model of innovative development of the public administration system can be seen as an innovative mechanism for ensuring its coherence to the needs of modernization changes in Ukrainian society. It acts as a system of state management of the transition of the country and state authorities to the principles of innovative development through the use of innovative management technologies. The totality of the latter, combined with strategic goals, make up the process of public-administrative innovation of a modernizing nature. Administrative reform is implemented as a conceptual and model process; the characteristics of the new model are laid down in the Concept of Administrative Reform as a new system of public administration. In particular, the need for harmonization of changes in the political-administrative and civil society institutions was clearly identified as an integrated process of transformation of their relations with the emergence of a system of public administration. All government-governed innovations are structured on a subject-subject basis, based on innovations carried out by the state in the system of public administration, innovations by the state in the development of public institutions and social sphere, innovations in the development of business. They should be combined on the basis of common targets that are developed for each innovation project, but based on a single framework within a single conceptual framework. The creation of an innovative infrastructure is needed, which can be seen as an integrating mechanism that integrates state authorities and innovative technologies into a single whole. The three-tier model of innovative infrastructure (strategic-institutional, technological-functional, organizational-integrative) is proposed. Creating an innovative infrastructure under the managerial influence of public authorities allows to launch a mechanism for innovative self-development of society and its individual components. This ensures the dominance of the strategy of innovative development over the strategies of scientific, technical or political-administrative development, and accordingly the transfer of emphasis in management activities from process to result. The necessity of a governing structure in the form of the Center for Regional Innovation Management as a structure of state regional administrations is substantiated.