Lymphoma in Cats : Contemporary perspectives

Abstract

The past decade has witnessed active research in the field of feline veterinary oncology, focused on a deeper understanding of risk factors, key pathogenic mechanisms, prognostic markers, refinement of surgical techniques, exploration of new therapeutic targets, and neoplasia prevention. Despite certain advancements, the issue of verifying and predicting the biological behaviour of individual tumours remains unresolved. Among them is lymphoma, which often presents a chronic course (without pathognomonic signs) and demonstrates significant variability in tissue involvement, explaining the considerable fluctuations in its recorded frequency, ranging from 3.6 to 22%. The range of anatomical forms also varies significantly, with alimentary (up to 40%) and multicentric (up to 30%) lymphomas most commonly diagnosed. The probability of verifying numerous histopathological types (T-cell lymphoma, B-cell lymphoma) and their subtypes correlates with the anatomical form of lymphoma. A concerning trend is the dynamic increase in the registration of new and rare forms of lymphoma (primary lymphoma of the adrenal glands, pericardium, ocular globe, etc.), indicating the variability of pathogenetic mechanisms, likely due to enhanced genomic instability. In addition to well-established risk factors for lymphoma in cats, the adverse anthropogenic impact has become relevant. The initiation of lymphoma in cats due to tobacco smoke has been proven. The significance of age, breed, and gender predisposition as risk factors for lymphoma has been debated and largely depends on the region. The absence of vaccination against viral diseases in cats increases the risk of lymphoma. The most significant risk factors for the development of lymphoma in cats are leukosis and immunodeficiency agents, although their etiological role has significantly decreased in recent years. Current research demonstrates the active involvement of chromosomal aberrations and chronic inflammation in lymphoma development. Kidney transplantation and immunosuppressive therapy increase the likelihood of lymphoma development in cats almost sevenfold. A risk factor requiring further study is genetic heredity, currently identified in Siamese, British, and Oriental shorthair cats. Протягом останнього десятиліття спостерігаються активні дослідження в галузі ветеринарної онкології котів, зосереджені на глибшому розумінні факторів ризику, ключових патогенних механізмів, прогностичних маркерів, удосконаленні хірургічних методик, дослідженні нових терапевтичних мішеней та профілактиці неоплазій. Незважаючи на певні досягнення, питання перевірки та прогнозування біологічної поведінки окремих пухлин залишається невирішеним. Серед них є лімфома, яка часто має хронічний перебіг (без патогномонічних ознак) та демонструє значну варіабельність ураження тканин, що пояснює значні коливання її зареєстрованої частоти, що коливається від 3,6 до 22%. Діапазон анатомічних форм також значно варіюється, причому найчастіше діагностуються аліментарні (до 40%) та мультицентричні (до 30%) лімфоми. Ймовірність перевірки численних гістопатологічних типів (Т-клітинна лімфома, В-клітинна лімфома) та їх підтипів корелює з анатомічною формою лімфоми. Тривожною тенденцією є динамічне збільшення реєстрації нових та рідкісних форм лімфом (первинна лімфома надниркових залоз, перикарда, очного яблука тощо), що вказує на варіабельність патогенетичних механізмів, ймовірно, через підвищену геномну нестабільність. Окрім добре відомих факторів ризику розвитку лімфоми у котів, актуальним став несприятливий антропогенний вплив. Доведено виникнення лімфоми у котів через тютюновий дим. Значення віку, породи та гендерної схильності як факторів ризику розвитку лімфоми є предметом дискусій і значною мірою залежить від регіону. Відсутність вакцинації проти вірусних захворювань у котів підвищує ризик розвитку лімфоми. Найзначнішими факторами ризику розвитку лімфоми у котів є лейкоз та імунодефіцитні агенти, хоча їх етіологічна роль значно зменшилася за останні роки. Сучасні дослідження демонструють активну участь хромосомних аберацій та хронічного запалення в розвитку лімфоми. Трансплантація нирки та імуносупресивна терапія збільшують ймовірність розвитку лімфоми у котів майже в сім разів. Фактором ризику, що потребує подальшого вивчення, є генетична спадковість, яка наразі виявлена у сіамських, британських та орієнтальних короткошерстих котів.