Агробіологічні та технологічні методи підвищення протиерозійного потенціалу ґрунтів у сівозміні

Abstract

Наведено аналіз експериментальних даних, отриманих у стаціонарних польових дослідах в умовах північного Степу, щодо оцінки протиерозійної стійкості різних біотехногенних систем. Основними факторами протиерозійного регулювання були п’ятипільна зернопросапна сівозміна, різні за інтенсивністю способи основного обробітку ґрунту та прямої сівби, а також рослинна мульча у вигляді захисного екрана на поверхні поля. У дослідженнях використані нові методи і характеристики реакції ґрунту на прояви водної ерозії, до яких відносяться методи пакетної монолітності, пасток та водовбирної здатності ґрунту. Такий науковий інструмент дозволив об’єктивно і оперативно оцінити рівень ерозійної безпеки на всіх етапах органогенезу сільсько-господарських культур та в міжвегетаційні паузи. The analysis of the experimental data obtained in stationary field experiments in the conditions of northern Steppe in the estimation of erosion-preventive resistance of various biotechno-logical systems is given. The main factors of the erosion-preventive regulation were 5-field grain-row crop rotation, different methods of base cultivation of soil and direct sowing, as well as plant mulch as a protective screen on the field surface. In the research the new methods and characteristics of reaction of the soil on the displays of water erosion which include the methods of packet monolith, traps and water absorbtion capacity of soil are used. Such a scientific instrument has allowed to estimate objectively and promptly the level of erosive safety at all stages of organogenesis of agricultural crops and at pauses between vegetation.