World experience adaptation of anti-crisis management of enterprises in the conditions of national economy’s transformation

Abstract

The purpose of the article is to systematize and generalize the experience of leading countries to form and implement an effective crisis management system; to clarify the role of the state in the formation and implementation of anti-crisis regulation strategy of the real sector of the economy, as well as to substantiate the main methodological provisions of its formation. The subject-matter of the study is the methodological and conceptual foundations of the process of the effective crisis management system of the USA, China, Japan, the EU and Ukraine. Methodology. The research is based on the set of well-known general scientific and special methods of research in economics. In particular, the dialectical method, the method of scientific abstraction, the method of systematic analysis, economic and mathematical modeling has been used in the article. Conclusion. The world experience of solving the problems of enterprise bankruptcy is generalized. The experience of the USA, Japan, China, the countries of the European Union is considered. The econometric model taking into account the heteroskedasticity of the residues shows that an increase of 1% Central government debt, bank capital to assets ratio, expense, exports of goods and services, foreign direct investment, net inflows will increase GDP by 2.41%, 1.53%, 1.23%, 2.03%, and 1.19% respectively in the studied countries. Examining the experience in the field of crisis management, it should be noted that in Europe there is a selective approach aimed at stimulating the activities of specific companies; public sector priorities are education, health care, pensions, and the labor market. In addition, in some countries in order to find innovative structures of enterprises, increase their competitiveness and efficiency, out of the crisis, the development of privatization programs is used, which in each country have their own characteristics. World experience shows that the models of anti-crisis management constructed in different countries of the world provide various potential opportunities for progressive socio-economic changes. However, none of them can be used in its pure form in the formation of anti-crisis management policy in Ukraine. This is due to the conditions of accumulation of this experience by countries, the formation of mechanisms and institutions in a balanced economy, differences in the construction of financial and credit mechanisms, and so on. The use of positive experience should be the first step towards reforming the crisis management system. Метою статті є систематизація та узагальнення досвіду провідних країн для формування та впровадження ефективної системи управління кризовими ситуаціями; з’ясувати роль держави у формуванні та реалізації стратегії антикризового регулювання реального сектору економіки, а також обґрунтувати основні методологічні положення її формування. Предметом дослідження є методологічні та концептуальні основи процесу ефективної системи управління кризами США, Китаю, Японії, ЄС та України. Методологія. В основі дослідження лежить сукупність відомих загальнонаукових та спеціальних методів дослідження в економічній галузі. Зокрема, діалектичний метод, метод наукової абстракції, метод систематичного аналізу, в статті використано економіко-математичне моделювання. Висновок. Узагальнено світовий досвід вирішення проблем банкрутства підприємств. Розглянуто досвід США, Японії, Китаю, країн Європейського Союзу. Економетрична модель, що враховує гетероскедастичність залишків, показує, що збільшення на 1% боргу центрального уряду, відношення капіталу банку до активів, витрат, експорту товарів та послуг, прямих іноземних інвестицій, чистого надходження збільшить ВВП на 2,41%, 1,53 %, 1,23%, 2,03% та 1,19% відповідно у досліджуваних країнах. Вивчаючи досвід у галузі антикризового управління, слід зазначити, що в Європі існує вибірковий підхід, спрямований на стимулювання діяльності конкретних компаній; пріоритетами державного сектору є освіта, охорона здоров'я, пенсії, та ринку праці. Крім того, в деяких країнах з метою пошуку інноваційних структур підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності та ефективності, для виходу з кризи використовується розробка програм приватизації, які в кожній країні мають свої особливості. Світовий досвід показує, що побудовані в різних країнах світу моделі антикризового управління дають різні потенційні можливості для прогресивних соціально-економічних змін. Однак жоден з них не може бути використаний у чистому вигляді для формування політики антикризового управління в Україні. Це пов’язано з умовами накопичення цього досвіду країнами, формуванням механізмів та інститутів у збалансованій економіці, відмінностями в побудові фінансово-кредитних механізмів тощо.