Частота прояву окремих синдромів ураження печінки у собак

Abstract

Патологія печінки у собак є поширеним явищем, що є наслідком специфічних інфекційних захворювань а також порушень в годівлі тварин, алергічних станів та розвитку стресових реакцій, що мають системний вплив. Слід зазначити, що проблема гепатології у дрібних домашніх тварин є однією з недостатньо вивчених в клінічній ветеринарній медицині. Подальший розвиток можливостей діагностики хвороб внутрішніх органів дає підстави вважати, що захворювання печінки зустрічаються набагато частіше, ніж було прийнято вважати раніше. Це пояснюється постійним збільшенням доступних на практиці нових методів лабораторної і функціональної діагностики. Проте, слід враховувати, що значна кількість внутрішніх хвороб не має патогномонічних ознак, а прояв однакової симптоматики може спостерігатися за розвитку різноманітних хвороб. Не виключенням є і гепатопатії, діагностика яких потребує подальшого глибокого вивчення. Оскільки печінка приймає активну участь в регуляції різноманітних обмінних процесів, різні ураження печінки, пов'язані з явищами запалення, цитолізу, знешкодження токсичних речовин, вродженої та набутої недостатності печінкових клітин, по-різному, часто строкато, мозаїчно і неодночасно змінюють показники загальновідомих печінкових проб. Враховуючи, що для прояву перших біохімічних симптомів патології необхідне ураження менше 50% печінки, а для виявлення клінічних ознак – понад 80%, зрозуміло, чому печінкові функціональні тести змінюються без вираженої кореляції між собою, а інколи – без взаємозв’язку з клінічною картиною захворювання. Тому як в гуманній, так і у ветеринарній медицині було запропоновано такий підхід, який би дав змогу на підставі використання окремих сполучень лабораторних тестів судити про розвиток клініко-біохімічних синдромів патології печінки. Серед них, як правило, виділяють цитолітичний, холестатичний, запальний (мезенхімально-запальний) та гепатопрівний синдроми. Patolohiia pechinky u sobak ye poshyrenym yavyshchem, shcho ye naslidkom spetsyfichnykh infektsiinykh zakhvoriuvan a takozh porushen v hodivli tvaryn, alerhichnykh staniv ta rozvytku stresovykh reaktsii, shcho maiut systemnyi vplyv. Slid zaznachyty, shcho problema hepatolohii u dribnykh domashnikh tvaryn ye odniieiu z nedostatno vyvchenykh v klinichnii veterynarnii medytsyni. Podalshyi rozvytok mozhlyvostei diahnostyky khvorob vnutrishnikh orhaniv daie pidstavy vvazhaty, shcho zakhvoriuvannia pechinky zustrichaiutsia nabahato chastishe, nizh bulo pryiniato vvazhaty ranishe. Tse poiasniuietsia postiinym zbilshenniam dostupnykh na praktytsi novykh metodiv laboratornoi i funktsionalnoi diahnostyky. Prote, slid vrakhovuvaty, shcho znachna kilkist vnutrishnikh khvorob ne maie patohnomonichnykh oznak, a proiav odnakovoi symptomatyky mozhe sposterihatysia za rozvytku riznomanitnykh khvorob. Ne vykliuchenniam ye i hepatopatii, diahnostyka yakykh potrebuie podalshoho hlybokoho vyvchennia. Oskilky pechinka pryimaie aktyvnu uchast v rehuliatsii riznomanitnykh obminnykh protsesiv, rizni urazhennia pechinky, poviazani z yavyshchamy zapalennia, tsytolizu, zneshkodzhennia toksychnykh rechovyn, vrodzhenoi ta nabutoi nedostatnosti pechinkovykh klityn, po-riznomu, chasto strokato, mozaichno i neodnochasno zminiuiut pokaznyky zahalnovidomykh pechinkovykh prob. Vrakhovuiuchy, shcho dlia proiavu pershykh biokhimichnykh symptomiv patolohii neobkhidne urazhennia menshe 50% pechinky, a dlia vyiavlennia klinichnykh oznak – ponad 80%, zrozumilo, chomu pechinkovi funktsionalni testy zminiuiutsia bez vyrazhenoi koreliatsii mizh soboiu, a inkoly – bez vzaiemozviazku z klinichnoiu kartynoiu zakhvoriuvannia. Tomu yak v humannii, tak i u veterynarnii medytsyni bulo zaproponovano takyi pidkhid, yakyi by dav zmohu na pidstavi vykorystannia okremykh spoluchen laboratornykh testiv sudyty pro rozvytok kliniko-biokhimichnykh syndromiv patolohii pechinky. Sered nykh, yak pravylo, vydiliaiut tsytolitychnyi, kholestatychnyi, zapalnyi (mezenkhimalno-zapalnyi) ta hepatoprivnyi syndromy.