Агроекологічне обгрунтування динаміки едафічних характеристик рекультивованих земель при їх сільськогосподарському освоєнні в Нікопольському марганцеворудному басейні

Abstract

Рекультивація як процес відновлення продуктивності і придатності для повторного господарського використання порушених земель в техногенних ландшафтах виступає порівняно новою сферою виробничої діяльності і особливою областю наукових знань. Їх розвиток активно відбувається на стику геологічних, гірничотехнічних, грунтово-екологічних, біологічних, агротехнічних, соціально-економічних та інших наук комплексу землезнавства. З'явившись на початку 60 – х років минулого століття на піку індустріалізації та цивілізаційного розвитку економіки (характерного інтенсивним включенням в економічний оборот сировинних ресурсів корисних копалин), рекультивація порушених земель переросла локальний прояв, набула масштабності. Як специфічна сфера економіки (що включає технологічні процеси гірничо-технічного і біологічного етапів), рекультивація земель стала провідною формою усвідомленого антропогенного перетворення природного середовища. Інтегруючи розрізнені в окремих науках землезнавства знання, рекультивація земель надала істотного поштовху їх системності в практичному використанні щодо раціонального функціонального використання земельних ресурсів в суспільнім розширенім відтворенні та оптимальнім природокористуванні. На сучасному етапі розвитку людства відновлення територій, порушених відкритим видобутком корисних копалин, властиво практично усім промислово розвинутим державам. Сукупність фізичних і хімічних процесів, обумовлених діяльністю людини, приводить до перерозподілу значної маси земної кори, яка отримала назву – техногенезу. При відкритому способі видобутку корисних копалин вилучаються з надр, розпилюються, накопичуються, перемішуються та переміщуються значні маси гірських порід, які і змінюють екологічну ситуацію території: оновлюється кора вивітрювання, формується техногенний ландшафт із специфічними гідрологічним і гідрогеологічним режимами [1, 7, 15, 18, 120]. З часом на більшості порушених ділянок утворюються відвали, які починають поступово самозаростати, і це дозволило обґрунтовано підійти до підбору асортименту рослин, придатних для вирощування на тих чи інших гірських породах; виявити екологічні чинники, що обмежують вегетацію рослин; визначити індикаційні можливості багаторічної рослинності; установити ступінь придатності різноякісних порід стосовно окремих видів рослин і їх еколого-біологічних груп; створити передумови для наступного експериментального моделювання культур фітоценозів із заданими едафічними параметрами створюваних конструкцій техноземів.

Rekultyvatsiia yak protses vidnovlennia produktyvnosti i prydatnosti dlia povtornoho hospodarskoho vykorystannia porushenykh zemel v tekhnohennykh landshaftakh vystupaie porivniano novoiu sferoiu vyrobnychoi diialnosti i osoblyvoiu oblastiu naukovykh znan. Yikh rozvytok aktyvno vidbuvaietsia na styku heolohichnykh, hirnychotekhnichnykh, hruntovo-ekolohichnykh, biolohichnykh, ahrotekhnichnykh, sotsialno-ekonomichnykh ta inshykh nauk kompleksu zemleznavstva. Ziavyvshys na pochatku 60 – kh rokiv mynuloho stolittia na piku industrializatsii ta tsyvilizatsiinoho rozvytku ekonomiky (kharakternoho intensyvnym vkliuchenniam v ekonomichnyi oborot syrovynnykh resursiv korysnykh kopalyn), rekultyvatsiia porushenykh zemel pererosla lokalnyi proiav, nabula masshtabnosti. Yak spetsyfichna sfera ekonomiky (shcho vkliuchaie tekhnolohichni protsesy hirnycho-tekhnichnoho i biolohichnoho etapiv), rekultyvatsiia zemel stala providnoiu formoiu usvidomlenoho antropohennoho peretvorennia pryrodnoho seredovyshcha. Intehruiuchy rozrizneni v okremykh naukakh zemleznavstva znannia, rekultyvatsiia zemel nadala istotnoho poshtovkhu yikh systemnosti v praktychnomu vykorystanni shchodo ratsionalnoho funktsionalnoho vykorystannia zemelnykh resursiv v suspilnim rozshyrenim vidtvorenni ta optymalnim pryrodokorystuvanni. Na suchasnomu etapi rozvytku liudstva vidnovlennia terytorii, porushenykh vidkrytym vydobutkom korysnykh kopalyn, vlastyvo praktychno usim promyslovo rozvynutym derzhavam. Sukupnist fizychnykh i khimichnykh protsesiv, obumovlenykh diialnistiu liudyny, pryvodyt do pererozpodilu znachnoi masy zemnoi kory, yaka otrymala nazvu – tekhnohenezu. Pry vidkrytomu sposobi vydobutku korysnykh kopalyn vyluchaiutsia z nadr, rozpyliuiutsia, nakopychuiutsia, peremishuiutsia ta peremishchuiutsia znachni masy hirskykh porid, yaki i zminiuiut ekolohichnu sytuatsiiu terytorii: onovliuietsia kora vyvitriuvannia, formuietsia tekhnohennyi landshaft iz spetsyfichnymy hidrolohichnym i hidroheolohichnym rezhymamy [1, 7, 15, 18, 120]. Z chasom na bilshosti porushenykh dilianok utvoriuiutsia vidvaly, yaki pochynaiut postupovo samozarostaty, i tse dozvolylo obgruntovano pidiity do pidboru asortymentu roslyn, prydatnykh dlia vyroshchuvannia na tykh chy inshykh hirskykh porodakh; vyiavyty ekolohichni chynnyky, shcho obmezhuiut vehetatsiiu roslyn; vyznachyty indykatsiini mozhlyvosti bahatorichnoi roslynnosti; ustanovyty stupin prydatnosti riznoiakisnykh porid stosovno okremykh vydiv roslyn i yikh ekoloho-biolohichnykh hrup; stvoryty peredumovy dlia nastupnoho eksperymentalnoho modeliuvannia kultur fitotsenoziv iz zadanymy edafichnymy parametramy stvoriuvanykh konstruktsii tekhnozemiv.