Решоринг як шлях індустріального прориву України в умовах сталого розвитку

Abstract

Зміна полюсів з офшорингу на решоринг відкриває для держави широкі горизонти з метою стабілізації, відродження та розвитку національної економіки. Україна володіє значними перевагами (геополітичними та трудовими) для вдалого розміщення новітніх виробництв на своїй території та цілком може конкурувати за підприємства, які приймають рішення про перелокацію основних потужностей з країн, де вони на разі ведуть виробничу діяльність. Серед таких ключових переваг України визначаємо решоринг людського капіталу за рахунок трудових мігрантів, які повертаються з-за кордону, зокрема у зв’язку зі світовою пандемією Covid-19. Разом із трудовими мігрантами в Україну заходить новий інтелектуальний капітал, здобутий під час здійснення професійної діяльності в більш розвинених країнах. Отримані навички та компетентності можуть стати базисом розвитку новаційних та інноваційних виробництв в України. Поряд із перевагами відзначаємо ряд аспектів, які свідчать про неготовність України до решорингу та які необхідно здолати у найближчій перспективі, щоб не втратити ситуаційні можливості розвитку національної економіки: експлуатація старих ідей та технологічна відсталість більшості вітчизняних промисловців, слабкі акценти на розвитку власних організаційних спроможностей; недостатня узгодженість між стейкхолдерами та механізмів реалізації державної промислової політики; розриви в екосистемі, зокрема між науковцями й промисловими підприємствами; різновекторність державних політик в сфері інновацій; низький рівень готовності України до реалізації своїх нових можливостей на міжнародній арені. The change of poles from offshoring to reshoring opens wide horizons for the state in order to stabilize, revive and develop the national economy. Ukraine has significant advantages (geopolitical and labor) for the successful placement of the newest production facilities on its territory and may well compete for enterprises that decide on the relocation of main capacities from the countries where they currently conduct production activities. Among such key advantages of Ukraine are the reshoring of human capital at the expense of migrant workers returning from abroad, in particular in connection with the global Covid-19 pandemic. The acquired skills and competencies can become the basis for the development of innovative and innovative production facilities in Ukraine. Along with the advantages, we note a number of aspects that indicate Ukraine's unwillingness to reshore and which need to be overcome in the near future in order not to lose situational opportunities for the development of the national economy: the exploitation of old ideas and technological backwardness of most domestic industrialists, weak emphasis on the development of their own organizational capabilities; insufficient consistency between stakeholders and mechanisms for the implementation of state industrial policy; gaps in the ecosystem, in particular between scientists and industrial enterprises; diversity of state policies in the field of innovation; low level of Ukraine's readiness to realize its new capabilities in the international arena.