Взаємодія органів публічної влади та громадянського суспільства в умовах цифровізації

Abstract

У статті досліджено процес трансформації діяльності органів публічної влади та визначено основні напрями і проблеми їх трансформації в умовах цифоровізації. Встановлено, що інформатизація стала важливим фактором підвищення якості життя та надання послуг. Відповідно виникла необхідність у формуванні нової концепції публічного управління, суть якої полягає у системній взаємодії державних органів влади, бізнесових структур та громадян, пов’язаних із вирішенням важливих соціально-економічних питань. Окреслено основні напрями трансформації діяльності органів публічної влади в умовах цифровізації, серед яких: додаткові цифрові можливості інформаційно-комунікаційних технологій дозволяють підвищити ефективність роботи та зробити діяльність таких структур відкритою та прозорою; створення ефективних форм зворотного зв’язку між структурами публічної влади та громадянським суспільством; формування спеціальних електронних майданчиків з метою спільного вирішення соціально значущих проблем представниками громадянського суспільства і держави. Таким чином, застосування цифрових інформаційно-комунікаційних технологій може безпосередньо не впливати на характер реалізації державної влади, хоча, безумовно, цифрова реальність надає більші можливості для гласності та формування громадської думки. Окреслено основні проблеми взаємодії громадянського суспільства і публічної влади у цифровій реальності, серед яких: впровадження цифрових інформаційно-комунікаційних технологій не відбувається паралельно із розвитком цифрової демократії; офіційно вжиті заходи щодо розвитку даної демократії багато в чому мають декларативний характер і реалізуються формально; акцент в електронній державі робиться на надання державних послуг, а не на розвитку електронної демократії; відсутня системна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства, при цьому не створено дієві механізми такої взаємодії. Зазначено, що концепцію електронної держави слід розглядати не як технократичний проєкт, а як проєкт, який спрямований на подальший розвиток принципів демократії, в якому електронні технології орієнтовані на найбільш повну їх реалізацію. При цьому не можна зводити електронну державу лише до процесів цифровізації державних та муніципальних послуг, це лише одна з форм взаємодії публічної влади та громадян. The article examines the process of transformation of public authorities and identifies the main directions and problems of transformation in terms of digitization. It is established that informatization has become an important factor in improving the quality of life and services. Accordingly, there is a need to form a new concept of public administration, the essence of which is the systematic interaction of public authorities, business structures and citizens involved in addressing important socio-economic issues. The main directions of transformation of the activity of public authorities in the conditions of digitalization are outlined, among which: additional digital possibilities of information and communication technologies allow to increase the efficiency of work and make the activity of such structures open and transparent; creating effective forms of feedback between public authorities and civil society; formation of special electronic platforms for the purpose of joint solution of socially significant problems by representatives of civil society and the state. Thus, the use of digital information and communication technologies may not directly affect the nature of the exercise of state power, although, of course, digital reality provides greater opportunities for publicity and public opinion. The main problems of interaction between civil society and public authorities in the digital reality are outlined, among which: the introduction of digital information and communication technologies does not take place in parallel with the development of digital democracy; the measures officially taken to develop this democracy are largely declarative and formally implemented; the emphasis in the e-state is on the provision of public services, not on the development of e-democracy; there is no systematic interaction between public authorities and civil society institutions, and no effective mechanisms for such interaction have been established, and existing ones are in many cases ineffective. It is noted that the concept of e-government should not be considered as a technocratic project, but as a project aimed at further development of the principles of democracy, in which e-technologies are focused on the fullest implementation of such principles. At the same time, the e-state cannot be reduced only to the processes of digitalization of state and municipal services, it is only one of the forms of interaction between public authorities and citizens.