ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Abstract

Мета роботи є систематизація наукових підходів до проблеми забезпечення прав та свобод людини в системі публічного управління в умовах пандемії COVID-19. У статті проаналізовані основні нормативно-правові документи, спрямовані на встановлення обмежувальних заходів, пов’язаних з розповсюдженням пандемії COVID-19, які обмежують права та свободи людини. Виконавча влада, на наш погляд, має право планувати та організовувати санітарно-протиепідеміологічні, профілактичні і навіть обмежувальні заходи, але обмежувати конституційні права та свободи громадян, минаючи волю органів народного представництва, у суспільстві не має право. У виключних випадках, коли обставини вимагають негайного вирішення, це можливо лише на дуже нетривалий час, який необхідний представницькому органу для повноцінного обговорення та прийняття рішення. Методологія: системний аналіз, узагальнення, синтез, аналіз, моделювання. Наукова новизна. Вжиті державою заходи, як було зазначено, впливають на реалізацію низки прав та свобод людини. Зокрема, у житловій, трудовій сферах, у сфері соціального забезпечення та соціального захисту громадян. Крім того, зростає екзистенціальна незахищеність у поєднанні з відсутністю ефективної освіти у галузі прав людини. Потрібно зберегти і покращити якість освіти у зв’язки із переходом на дистанційне навчання. Так, під час онлайн навчання виявилися найбільш значущими ризиками, які пов’язані з дегуманізацією, розривом соціальних зв’язків. Процес цифровізації всіх сфер життя суспільства та пов’язана з ним зміна форматів освіти у закладах вищої освіти – це прогресивний, неминучий, а й суперечливий феномен. Деякі претензії щодо зниження оплати за навчання у зв’язку з цим не враховують, що навантаження на викладачів та навчальні заклади також збільшились. Трудове законодавство України передбачає можливість дистанційної роботи. Окремо стоїть питання навантаження на працівника, іноді працівник виконує більше завдань, ніж передбачено його трудовим договором. Висновки. Держава та суспільство усвідомлюють небезпеку пандемії для здоров’я нації та свідомо вживають адекватних заходів щодо протидії їй. За 2019–2021 роки світова спільнота отримала певний досвід протидії COVID-19, однак не завжди цей досвід був вдалий. Так, виникли протести населення проти обов’язкової вакцинації, або обмеження права осіб пересування в межах певних територій тощо. Часто держави вдавалися до локдаунів, вимог самоізоляції, закриття виробництв, обов’язкової вакцинації, обов’язкове застосування засобів індивідуального захисту тощо. Тому до впровадження обмежувальних заходів, пов’язаних з пандемією COVID-19, потрібно підходити виважено з урахуванням громадської думки та можливостей соціально-економічного становища країни та добробуту громадян. The aim of the work is to systematize scientific approaches to the problem of ensuring human rights and freedoms in the system of public administration in the context of the COVID-19 pandemic. The article analyzes the main legal documents aimed at establishing restrictive measures related to the spread of the COVID-19 pandemic, which restrict human rights and freedoms. In our opinion, the executive branch has the right to plan and organize sanitary and anti-epidemiological, preventive and even restrictive measures, but it has no right to restrict the constitutional rights and freedoms of citizens, bypassing the will of the representative bodies. In exceptional cases, when circumstances require an immediate solution, this is possible only for a very short time, which is necessary for the representative body to fully discuss and make a decision. Methodology: systems analysis, generalization, synthesis, analysis, modeling. Scientific novelty. The measures taken by the state, as noted, affect the realization of a number of human rights and freedoms. In particular, in housing, labor, social security and social protection. In addition, existential insecurity is growing, combined with a lack of effective human rights education. The quality of education in connection with the transition to distance learning needs to be maintained and improved. Thus, online learning turned out to be the most significant risks associated with dehumanization, severance of social ties. The process of digitalization of all spheres of society and the associated change in educational formats in higher education institutions is a progressive, inevitable, but also a controversial phenomenon. Some claims for lower tuition fees in this regard do not take into account that the burden on teachers and educational institutions has also increased. Labor legislation of Ukraine provides for the possibility of remote work. There is a separate issue of workload on the employee, sometimes the employee performs more tasks than provided by his employment contract. Conclusions. The state and society are aware of the danger of the pandemic to the health of the nation and are consciously taking adequate measures to counter it. In 2019-2021, the world community gained some experience in combating COVID-19, but this experience was not always successful. Yes, there have been public protests against compulsory vaccination, or restrictions on the right of persons to move within certain territories, and so on. States have often resorted to lockdowns, self-isolation, closures, compulsory vaccination, compulsory personal protective equipment, and so on. Therefore, the implementation of restrictive measures related to the COVID-19 pandemic must be approached in a balanced manner, taking into account public opinion and the possibilities of the socio-economic situation of the country and the well-being of citizens.