Засоби формування педагогічної самоефективності викладача

Abstract

Сучасне суспільство потребує викладачів, які здатні до розкриття власного потенціалу, до самоосвіти, до вдосконалення здобутих професійних знань і самостійного пошуку ефективного вирішення професійних завдань, тобто викладачів із високим рівнем педагогічної самоефективності. Авторками уточнено сутність феномену «педагогічна самоефективність», що виявляється в готовності та здатності викладача мобілізувати сукупність особистісних якостей, кваліфікаційних знань, умінь і методичної майстерності з метою досягнення оптимальних результатів у педагогічній діяльності. У статті робиться спроба схарактеризувати основні підходи до формування педагогічної самоефективності викладачів. Так, на думку дослідників, найбільший вплив на формування досліджуваного конструкту мають такі підходи: опрацювання психолого-педагогічної та методичної літератури, вивчення передового педагогічного досвіду; участь у тренінгах з розвитку самоефективності; ведення щоденника успішності. Опрацювання наукової літератури дозволяє викладачам опанувати теоретичні знання, необхідні для формування педагогічної самоефективності. Тренінги сприяють саморегуляції емоційних станів викладачів, умінню долати негативні емоції, умінню орієнтуватися у власних психічних станах і здатності до управління ними, помагають виявити власні позитивні сторони, сприяють підвищенню впевненості в собі. Особливу увагу приділено щоденнику успішності, як одному з найефективніших засобів формування педагогічної самоефективності викладача. Доведено, що ведення щоденника дає можливість педагогу здійснювати оцінку власних професійних успіхів, відстежувати особистісні зміни, дозволяє побачити «сильні» та «слабкі» сторони, а отже, допомагає викладачеві розвивати впевненість, сприяє його самоорганізації та самодисципліні. Modern society needs teachers who are able to reveal their own potential, to selfeducate, to improve the acquired professional knowledge and independently search for effective solutions of professional problems, that is, teachers with a high level of pedagogical self-efficacy. The authors specified the essence of the phenomenon “pedagogical selfefficacy”, which is manifested in the teacher’s readiness and ability to mobilize a set of personal qualities, qualification knowledge, skills and methodical mastery in order to achieve optimal results in pedagogical activity. The article attempts to characterize the main approaches to the formation of pedagogical self-efficacy of teachers. The main approaches that, according to the researchers, have the greatest influence on the formation of the researched construct are characterized, which include: study of psychological, pedagogical and methodical literature; participation in self-efficacy development trainings; keeping a diary of success. Studying scientific literature allows teachers to acquire the theoretical knowledge necessary for the formation of pedagogical self-efficacy. The trainings contribute to the self-regulation of teachers’ emotional states, the ability to overcome negative emotions, the ability to navigate in one’s own mental states and the ability to manage them, help to identify one’s own positive and negative sides, and contribute in increasing of self-confidence. Particular attention is paid to the keeping the diary of success, as one of the most effective means of forming the teacher’s pedagogical self-efficacy. It is proven that keeping a diary enables the teacher to evaluate his or her own professional successes, track personal changes, allows to see “strong” and “weak” sides, and therefore helps the teacher to develop confidence, promotes self-organization and self-discipline.