Патоморфологічні зміни в печінці та внутрішніх органах при ожирінні кішок

Abstract

Ожиріння визначається як накопичення надлишкової кількості жирової тканини в організмі та є найбільш поширеним при порушенні режиму годівлі у домашніх тварин. Ожиріння є одним із найпоширеніших станів домашніх тварин у всьому світі. Це пов’язано з передчасною смертю, метаболічною дисфункцією та багатьма захворюваннями різних видів. Тому ожиріння має велике значення в ветеринарії. Регуляція ожиріння – це гомеостатичний процес, який вразливий до порушення через безліч генетичних факторів і факторів навколишнього середовища. Серед собак, випадки зустрічаються у 22–24 %, а серед котів – у 20 % тварин, які звертались до ветеринарної клініки. Приблизно одна третина кішок старше 12 років може мати знижену здатність перетравлювати жир, тоді як кожна п’ята може мати порушену здатність перетравлювати білок. Понад 40 % собак у віці від 5 до 10 років мають надмірну вагу або ожиріння. Серед факторів ризику, які викликають надмірне відкладення жиру відмічають: породу, вік, стать, стерилізацію, спосіб життя, ендокринні захворювання, медикаментозне лікування та контрацепцію, годування, соціальний фактор і кількість тварин на утриманні. Ожиріння, у свою чергу впливає на низку обмінних процесів та є фактором, який впливає на розвиток патологічних процесів: дисліпідемії, гіперліпідемії, резистентності до інсуліну, гіперінсулінемії, цукрового діабету другого типу, надмірного відкладення жиру в печінці та підшлунковій залозі, ішемічної хвороби серця, захворювання жовчного міхура, остеоартрита, дисфункції сфінктера уретри, підвищення ризику певних типів раку. Для досліджень сформували дві групи кішок віком 3–7 років, породні дані не враховували. Лабораторні дослідження крові підтвердили клінічні спостереження фахівців, щодо надмірної ваги кішок. Проведений патологоанатомічний розтин з подальшими патогістологічними дослідженнями дозволив остаточно підтвердити діагноз на ожиріння. Отже, діагностика патоморфологічних змін при ожирінні базується на дослідженнях біохімічних показників, патологоанатомічному розтині і патогістологічних дослідженнях. Obesity is the accumulation of excessive adipose tissue in the body and is the most common nutritional disorder in pets. Obesity is one of the most prevalent health conditions in companion animals globally. It is associated with premature mortality, metabolic dysfunction, and multiple health conditions across species. Obesity is, therefore, of importance in the field of veterinary medicine. The regulation of adiposity is a homeostatic process vulnerable to disruption by many genetic and environmental factors. Among dogs, cases are found in 22–24 %, and among cats – in 20 % of animals that visited a veterinary clinic. Approximately one-third of cats older than 12 years of age may have a decreased ability to digest fat, whereas one in five may have a compromised ability to digest protein. More than 40 % of dogs between the ages of 5 and 10 years are overweight or obese. Among the risk factors that cause excessive fat deposition is noted: breed, age, sex, sterilization, lifestyle, endocrine diseases, drug treatment and contraception, feeding, social factor, and the number of animals in the household. Obesity, in turn, affects several metabolic processes and is a factor that affects the development of pathological processes: dyslipidemia, hyperlipidemia, insulin resistance, hyperinsulinemia, type 2 diabetes, excessive deposition of fat in the liver and pancreas, coronary heart disease, disease gallbladder, osteoarthritis, urethral sphincter dysfunction, may increase the risk of certain types of cancer. For research, two groups of cats aged 3–7 years were formed, but breed data were not taken into account. Laboratory blood tests confirmed the clinical observations of specialists regarding overweight cats. The pathoanatomical autopsy with subsequent pathohistological studies made it possible to finally confirm the diagnosis of obesity, which was accompanied by fatty dystrophy of internal organs.