Teaching history in high school as a way to build a complex of selfidentifications of high school students

Abstract

This study examines the role of history education in shaping the complex self-identifications of high school students, highlighting its significance in the broader context of democratic education principles and human rights. Recognizing the transformative power of history education, the research investigates how historical narratives and teaching methodologies influence students’ identity formation and their perception of societal roles. Through a mixed-methods approach, involving surveys and observations from 300 high school students across ten schools in the Dnipropetrovsk region, this study explores the interplay between historical education and student self-identity, focusing on the integration of multiple perspectives, critical thinking, and ethical reflection in the curriculum. The findings reveal that exposure to diverse historical viewpoints not only enhances students' understanding of history but also actively supports their personal and social identity development. Critical engagement with historical content, especially involving ethical dilemmas and social injustices, encourages deep reflection and aids in forming a nuanced personal and social identity. Moreover, the study addresses the challenges posed by global educational dynamics and the media, which often contrast with the objectives of historical education, suggesting that an enriched historical curriculum can serve as a counterbalance to external influences. The research underscores the need for history educators to adopt inclusive and reflective pedagogical strategies that foster a critical understanding of history while supporting complex identity formation among students. By doing so, history education not only contributes to the academic development of students but also plays a crucial role in preparing them for active and informed citizenship in a democratic society. The study’s recommendations advocate for continuous teacher development and curricular adjustments to better meet the diverse needs of students, ensuring that history education remains a pivotal element of modern educational systems. Це дослідження розглядає роль історичної освіти у формуванні складної самоідентифікації учнів старших класів, підкреслюючи її значення в ширшому контексті принципів демократичної освіти та прав людини. Визнаючи трансформаційну силу історичної освіти, дослідження досліджує, як історичні наративи та методики викладання впливають на формування ідентичності учнів та їхнє сприйняття суспільних ролей. За допомогою змішаного методу, що включає опитування та спостереження за 300 учнями старших класів у десяти школах Дніпропетровської області, це дослідження досліджує взаємодію між історичною освітою та самоідентичністю учнів, зосереджуючись на інтеграції різних точок зору, критичного мислення та етичної рефлексії в навчальну програму. Результати показують, що ознайомлення з різноманітними історичними точками зору не лише покращує розуміння учнями історії, але й активно підтримує розвиток їхньої особистої та соціальної ідентичності. Критичне ознайомлення з історичним змістом, особливо з етичними дилемами та соціальною несправедливістю, заохочує до глибокого осмислення та допомагає формувати нюансовану особисту та соціальну ідентичність. Крім того, дослідження розглядає виклики, що виникають через глобальну освітню динаміку та засоби масової інформації, які часто суперечать цілям історичної освіти, що свідчить про те, що збагачена історична навчальна програма може служити противагою зовнішнім впливам. Дослідження підкреслює необхідність для викладачів історії застосовувати інклюзивні та рефлексивні педагогічні стратегії, які сприяють критичному розумінню історії, водночас підтримуючи формування складної ідентичності серед учнів. Таким чином, історична освіта не лише сприяє академічному розвитку учнів, але й відіграє вирішальну роль у їх підготовці до активного та усвідомленого громадянства в демократичному суспільстві. Рекомендації дослідження містять пропаганду постійного розвитку вчителів та коригування навчальних програм для кращого задоволення різноманітних потреб учнів, забезпечуючи, щоб історична освіта залишалася ключовим елементом сучасних освітніх систем.