Формування системи соціально-економічного забезпечення розвитку сільських територій у повоєнний період як основи продовольчої безпеки

Abstract

У статті проаналізовано масштабні трансформації, яких зазнали сільські території України у 2022—2024 роках під впливом повномасштабної збройної агресії. Досліджено руйнівні наслідки бойових дій для аграрної інфраструктури, зокрема втрати сільськогосподарських угідь, елеваторних потужностей, агротехніки, логістичних ланцюгів та поголів'я худоби. Визначено, що понад 30% сільськогосподарських земель перебувають на територіях бойових дій або тимчасової окупації, з яких понад 8 мільйонів гектарів потребують розмінування, що унеможливлює повноцінне агровиробництво та ставить під загрозу продовольчу безпеку. Окреслено кризові зміни у соціально-демографічному складі сільського населення: зафіксовано стрімке скорочення чисельності, високий рівень зовнішньої та внутрішньої міграції, старіння населення, втрату трудового потенціалу та формування критичного демографічного навантаження. Визначено, що унаслідок депопуляції та воєнних викликів відбувається деградація соціальної інфраструктури — закриття шкіл, медичних закладів, клубів, бібліотек і поштових відділень, що призводить до зниження якості життя на селі та посилення соціальної депресії. З'ясовано, що соціально-демографічна криза на сільських територіях України набуває системного характеру і вимагає реалізації інтегрованих підходів до їхнього повоєнного відновлення. Аргументовано, що стратегія відродження має охоплювати не лише фізичну реконструкцію зруйнованої інфраструктури, а й цілеспрямовану підтримку людського капіталу, розвиток сфери зайнятості, стимулювання молодіжної активності, підтримку сімей, освітніх і культурних ініціатив, а також створення сприятливих умов для повернення внутрішньо переміщених осіб. Обгрунтовано необхідність переосмислення ролі сільських громад як активних суб'єктів національного відновлення, здатних забезпечувати продовольчу безпеку, соціальну стабільність і культурну тяглість. Визначено загрозу втрати аграрного потенціалу через масовий відтік кваліфікованих кадрів, занепад традиційних форм господарювання та низьку інвестиційну привабливість сільських територій. Запропоновано підходи до формування комплексної державної політики, орієнтованої на довгострокову підтримку села як ключового чинника сталого розвитку та після-воєнного відновлення України.

The article analyses the large-scale transformations experienced by the rural areas of Ukraine during 2022-2024 as a result of full-scale armed aggression. The destructive consequences of hostilities for the agricultural infrastructure have been studied, including the loss of farmland, grain storage facilities, agricultural machinery, logistics chains, and livestock. It has been determined that over 30% of agricultural land is located in active combat zones or temporarily occupied territories, with more than 8 million hectares requiring demining, which makes full agricultural production impossible and poses a serious threat to food security. The article outlines the crisis-related changes in the socio-demographic structure of the rural population, including a sharp decline in population numbers, high levels of internal and external migration, population ageing, loss of labour potential, and the emergence of critical demographic burdens. It has been determined that depopulation and wartime challenges are contributing to the degradation of social infrastructure — the closure of schools, medical facilities, cultural centres, libraries, and postal services — leading to a deterioration in rural quality of life and deepening social depression. It has been revealed that the socio-demographic crisis in Ukraine's rural territories is becoming systemic and requires the implementation of integrated approaches to post-war recovery. It is argued that the revival strategy must include not only the physical reconstruction of destroyed infrastructure but also targeted support for human capital, the development of employment opportunities, stimulation of youth engagement, support for families, educational and cultural initiatives, and the creation of favourable conditions for the return of internally displaced persons. The need to rethink the role of rural communities as active agents of national recovery has been substantiated. These communities are capable of ensuring food security, social stability, and cultural continuity. The threat of losing agricultural potential due to the mass outflow of qualified personnel, the decline of traditional farming practices, and the low investment attractiveness of rural areas has been defined. The article proposes approaches to developing a comprehensive state policy focused on the long-term support of rural areas as a key factor in Ukraine's sustainable development and post-war recovery