Земельно-ресурсний потенціал аграрного сектору: стан та особливості використання

Abstract

Пріоритетом сталого функціонування та елементом, який виступає частиною будь-якого потенціалу аграрного підприємства, є його ресурси. У статті розглянуто економічну сутність категорії "земельно-ресурсний потенціал", виявлено особливості основних підходів до його визначення, аргументовано розуміння земельного ресурсу як вирішального чинника у механізмі функціонування аграрних підприємств. Обгрунтовано роль земельно-ресурсного потенціалу аграрного сектору у забезпеченні економічного розвитку, виокремивши низку проблем на світовому рівні і в країні, які викликають низьку віддачу земельного потенціалу. Розглянуті складові системи організації відтворення земельних ресурсів, які забезпечать безпечний та безперервний процес відтворення сільськогосподарських угідь. Організація ефективного відтворення земельних ресурсів потребує збалансованої взаємодії органів державної влади на різних рівнях і суб'єктів агробізнесу, забезпечуючи рівновагу інтересів усіх учасників. Встановлено, що для зменшення негативних екологічних та економічних наслідків землекористування необхідно розширити масштаби органічного виробництва, проводячи екологічну оцінку земель для формування плану організаційно-економічних, інноваційно-технологічних та управлінських заходів, спрямованих на раціональне землеко- ристування. The priority of sustainable functioning and an element that acts as part of any potential of the agricultural enterprise is its resources. The article considers the economic essence of the category "land-resource potential," identifies the peculiarities of the main approaches to its definition, argues the understanding of land resource as a decisive factor in the mechanism of functioning of agrarian enterprises. land and resource potential can be considered as a comprehensive category and assess not only its level, but also the extent of its use on a specific territory, taking into account the focus of activities in agriculture. The role of land-resource potential of the agricultural sector in ensuring economic development is substantiated, highlighting a number of problems at the world level and in the country that cause low returns of land potential. On a global scale, the greatest pressure on land resources used for food is: unsatisfactory management,; growing demand for food; changing the diet, which further stimulates the expansion of agricultural land; competing land uses; climate change, etc. The components of the system of organization of reproduction of land resources are considered, which will ensure a safe and continuous process of reproduction of agricultural land, namely: organization of land turnover, formation of subsystem of economic regulators, organization of effective use of land, organization of land management. Each subsystem has a variety of vectors that together will ensure the optimal organization of effective reproduction of land resources and will form a balanced interoperability of state power at different levels and agribusiness entities, providing balance of interests of private owners, users and the state. The economic essence of the potential of agricultural land resources depends on three main factors: soil fertility, technological provision of agriculture and the return from each hectare of land. The productive potential of agricultural lands can be increased in the process of economic activity both by additional application of organic and mineral fertilizers within scientifically sound norms, improvement of physical and chemical characteristics of soils due to application of rational alternation of crops and selection of optimal technology of its treatment, conducting measures to combat in wind, water erosion and soil deflation, to reduce acidity and anthropogenic load. It has been established that in order to reduce the negative environmental and economic consequences of land use, it is necessary to expand the scale of organic production by conducting an ecological assessment of land to form a plan of organizational, economic, innovation-technological and managerial measures aimed at rational land use.