Echocardiography evaluation of changes in the cardiac function in dog with myxomatous mitral valve disease treated with humic formulation

Abstract

Myxomatous degeneration of the mitral valve, or endocardiosis, represents the most prevalent cardiovascular pathology among small- and medium-sized dog breeds. The disease is chronic, with clinical signs possibly emerging over a period of 3-4 years from the initial involvement of the mitral valve leaflets. The primary therapy initiates at stage B2, according to the ACVIM consensus which is characterized by the absence of clinical signs. In our research, animals were chosen based on a medical history indicating symptoms including episodic coughing, decreased tolerance to physical exertion, and instances of dyspnea during periods of rest or sleep. A total of 12 animals presenting with pathognomonic signs of heart disease were investigated. The diagnosis was confirmed using echocardiography, and the animals were conditionally divided into one control and two exposed to humic acids formulation groups. The results of an echocardiographic investigation regarding the functional status of the heart in diseased animals treated with bioactive substance of humic origin are provided. During the 21 days the second experimental group was administered the "Humilid" preparation at a dosage of 10 mg/kg of active substance once daily. Echocardiographic measurements were performed at the onset of the study and on the 21st day of the investigation. Obtained results demonstrated that exposure to “Humilid” with the standard therapy on the 21st day of study improves the functional parameters of the heart. Specifically, there was observed a reduction in left atrial and left ventricular dilation by 12.5% and 11.8%, respectively, although statistically insignificant (p > 0.05). Nevertheless, the treatment with humic acids led to a decrease in severity of clinical symptoms. No effect of bioactive substances contained humic acids was observed in respect to the ejection fraction and fractional shortening. Aforementioned parameters were unaltered in both groups within the reference norms throughout the. Furthermore, no adverse or toxic impact of the humic acids formulation on the detected physiological parameters of the animals were observed. The findings from our study may serve for a comprehensive evaluation of the risk related to the development of stagnant phenomena, as well as in finding out the effects of humic substances on myocardial function and cardiac physiological properties. Міксоматозна дегенерація мітрального клапана, або ендокардіоз, є найпоширенішою серцево-судинною патологією серед малих і середніх порід собак. Хвороба є хронічною, клінічні ознаки якої можуть з’явитися протягом 3-4 років після початкового ураження стулок мітрального клапана. Первинна терапія починається на стадії B2, відповідно до консенсусу ACVIM, яка характеризується відсутністю клінічних ознак. У нашому дослідженні тварин вибирали на основі історії хвороби, яка вказує на симптоми, включаючи епізодичний кашель, зниження толерантності до фізичного навантаження та випадки задишки під час періодів відпочинку або сну. Було досліджено 12 тварин з патогномонічними ознаками ураження серця. Діагноз підтверджували за допомогою ехокардіографії, тварин умовно розподіляли на одну контрольну та дві групи, які застосовували препарат гумінових кислот. Наведено результати ехокардіографічного дослідження функціонального стану серця хворих тварин, які отримували біоактивну речовину гумінового походження. Другій дослідній групі протягом 21 дня застосовували препарат «Гумілід» у дозі 10 мг/кг діючої речовини 1 раз на добу. Ехокардіографічні вимірювання проводили на початку дослідження та на 21-й день дослідження. Отримані результати показали, що вплив «Гуміліду» зі стандартною терапією на 21 добу дослідження покращує функціональні показники серця. Зокрема, спостерігалося зменшення розширення лівого передсердя та лівого шлуночка на 12,5% та 11,8% відповідно, хоча статистично незначуще (p>0,05). Проте лікування гуміновими кислотами призвело до зменшення вираженості клінічних симптомів. Не спостерігалося впливу біоактивних речовин, що містять гумінові кислоти, щодо фракції викиду та фракційного скорочення. Зазначені показники в обох групах не змінювалися в межах еталонних норм протягом всього періоду. Крім того, не спостерігалося жодного негативного або токсичного впливу складу гумінових кислот на виявлені фізіологічні параметри тварин. Результати нашого дослідження можуть бути використані для комплексної оцінки ризику розвитку застійних явищ, а також для з’ясування впливу гумінових речовин на функцію міокарда та фізіологічні властивості серця.