Self-regulation system of continual improvement of quality and efficiency in higher education: A case of Ukraine

Abstract

Nowadays, the procedures for stimulating the improvement of the quality of higher education in Ukraine are mainly based on periodic expert evaluations. Besides, existing metrics of university efficiency are usually imperfect due to the frequent negative effects of Campbell’s Law and Goodhart’s Law. In addition, the war significantly limited resources for external quality assurance of educational programs. Given this, the aim of this paper was to develop a methodology for an additional self-regulation system of continual improvement of the quality and efficiency of educational activities of Ukrainian universities. The study is based on the advantages of the quantitative approach, measurement methods, and algorithmization in the management system of higher education. As a result, key indicators for the formation of national rankings have been developed by different segments. Moreover, the study elaborated algorithms and mechanisms to constantly encourage higher education institutions to improve quality and efficiency. The paper proposes preventive procedures to reduce the negative effects of unfair achievement of key performance indicators. The result of applying the methodology is additionally acquired or partially lost by the university the volume of license rights for the training of specialists in the current year. This will help curb the process of mass education with a low level of quality. In addition, the proposed system will balance the weaknesses of the accreditation expertise procedure, as well as actively stimulate the independent striving of each educational program for sustainable development and continual progress. Нині процедури стимулювання підвищення якості вищої освіти в Україні переважно базуються на періодичному експертному оцінюванні. А існуючі метрики ефективності університетів часто є недосконалими через прояви негативного ефекту закону Кемпбела та закону Ґудхарта. Крім того, війна значно обмежила ресурси для зовнішнього забезпечення якості освітніх програм. Зважаючи на це, метою було розробити методологію додаткової системи саморегулювання постійного підвищення якості та ефективності освітньої діяльності українських університетів. Дослідження ґрунтується на використанні переваг кількісного підходу, методів вимірювання та алгоритмізації в системі управління вищою освітою. У результаті, розроблено ключові показники для формування національних рейтингів за різними сегментами, а також алгоритми та механізми для спонукання закладів вищої освіти до постійного підвищення якості та ефективності. Автори пропонують запобіжні процедури, які можуть зменшити негативні наслідки недоброчесного досягнення цільових показників продуктивності. Підсумком застосування методології є додатково здобутий або частково втрачений університетом обсяг ліцензійних прав на підготовку фахівців у поточному році. Це сприятиме стримуванню процесу масового навчання з низьким рівнем якості. Крім того, запропонована система збалансує слабкі сторони процедури акредитаційної експертизи, а також активно стимулюватиме самостійне прагнення кожної освітньої програми до сталого розвитку та постійного прогресу.