Iron deficiency anemia in swine : pathogenesis, diagnosis, and preventive measures

Abstract

Iron deficiency anemia (IDA) in piglets remains a pressing issue in modern industrial swine production. The primary causes are the physiologically low iron levels present in newborn piglets and the imbalance between iron reserves, intake, and the animal's requirements during the suckling period. Contributing factors include the enhancement of productivity traits in pigs, such as increased litter sizes, accelerated growth rates during the suckling period, and restricted access to natural environmental elements, particularly soil. This review examines the mechanisms of iron homeostasis with an emphasis on intestinal iron absorption. Blood testing remains the cornerstone of anemia diagnosis in piglets. Hemoglobin (Hb) concentration is considered the key diagnostic indicator, and its measurement is increasingly conducted via point-of-care testing. Other important tests include red blood cell and reticulocyte counts, hematocrit, serum iron concentration, total iron-binding capacity (TIBC), and unsaturated iron-binding capacity (UIBC). Preventive strategies continue to focus on identifying the most effective and safe iron-containing preparations. In current industrial swine farming, the most commonly used preventive measure is a single intramuscular administration of complex iron-carbohydrate preparations on the third day of life at a dose of 200 mg per piglet. However, several issues remain under discussion. One such issue is the potential to influence neonatal iron levels through the maternal organism. Another is the need to evaluate the comparative efficacy of parenteral iron formulations based on iron dextran and gleptoferron. Due to the known toxicity of iron preparations, alternative administration approaches are being explored, such as combining parenteral and oral routes. Split dosing strategies and/or additional injections during the suckling period are also being proposed. Питання залізодефіцитної анемії поросят є проблемою сучасного промислового свинарства. Встановлено, що причинами є фізіологічно низький рівень заліза в організмі поросят на момент народження та невідповідність запасів, надходження та потреб тварин у залізі у підсисний період. Сприяючими факторами розвитку є вдосконалення продуктивних якостей свиней, зокрема, збільшенням кількості отриманих поросят від свиноматки, підвищення темпів росту у підсисний період та обмеження у доступі до природних умов існування, зокрема, ґрунту. Розглянуто механізми регуляції забезпечення організму залізом шляхом регуляції його абсорбції у кишечнику. Показано, шо дослідження крові залишаються основою для діагностики анемії у поросят. Значення гемоглобіну вважається основним, а його вимірювання усе частіше проводиться на місці («point-of-care testing»). Серед додаткових лабораторних показників важливими є кількість еритроцитів та ретикулоцитів, гематокрит, уміст сироваткового заліза, загальна та ненасичена залізозв’язувальна здатність сироватки крові. У превентивних стратегіях розвитку анемії поросят продовжуються пошук найбільш ефективних і безпечних залізовмісних препаратів. З’ясовано, що у сучасному промисловому свинарстві найбільш поширеним заходом профілактики є ін’єкційне використання комплексних препаратів заліза з вуглеводами одноразово на 3-тю добу життя у дозі 200 мг на одну тварину. Проте, залишається низка дискусійних питань. Серед них слід виділити можливість управління рівнем заліза у поросят на момент народження через організм свиноматок. Крім того, важливим питанням є вивчення порівняльної ефективності парентеральних препаратів заліза, створених на основі дектрану заліза та глептоферону. Наявність токсичних властивостей у препаратів заліза спонукає до пошуку нових підходів до їх введення, зокрема, шляхом поєднання парентеральних і оральних засобів. Пропонується також роздільне введення загальної дози заліза та/або додаткової ін’єкції упродовж підсисного періоду.