Ecological destruction of anthropogenic origin as a factor of biological depletion

Abstract

The article presents the results of a medical and philosophical analysis of contemporary issues in veterinary ecology. The study examines human interaction with domestic and farm animals through the prism of preventive and therapeutic activities. The scientific novelty of the work lies in introducing the concept of “ecological destruction of anthropogenic origin” into scientific discourse and substantiating it as an independent category for the analysis of pathological conditions in animals. The analysis indicates that a considerable range of veterinary pathologies at the morphofunctional and genetic levels may be associated with civilization-related and other anthropogenic factors. The study shows that artificially induced productivity traits may conflict with the natural biological limits of adaptation. In particular, examples of systemic depletion of biological resources in highly productive livestock and poultry are considered, including hypocalcemia in dairy cows and osteoporosis in laying hens. It is emphasized that the intensification of production and the pursuit of maximum productivity may act as additional stressors, contributing to the premature depletion of biological resources. Special attention is paid to destructive changes associated with the breeding of companion animals, in which selection based primarily on aesthetic criteria may lead to physiological abnormalities. Brachycephaly in dogs is considered as an example of a selectively fixed morphological trait associated with shortening of the respiratory tract and difficulties in natural parturition due to a mismatch between fetal size and the anatomical characteristics of the birth canal. Genetically determined chondrodystrophy in dachshunds is highlighted as an example of a selection-related musculoskeletal disorder. The need for a differentiated approach to the understanding of animal health is substantiated by considering the health of productive animals as a functional state that ensures long-term maintenance of productivity while preserving adequate physiological adaptation. The main categories of anthropogenic ecological destruction are identified as selectionrelated, technological, nutritional, and environmental. The use of genetic resources from wild forms, particularly argali and zebu, to improve the biological stability and adaptability of domesticated breeds is also analyzed. The practical significance of the study lies in providing a conceptual basis for improving veterinary diagnostic and preventive approaches through systematic consideration of anthropogenic and technological factors that may contribute to the biological depletion of animals. The findings also provide a methodological basis for optimizing breeding strategies aimed at achieving a more balanced relationship between productivity and animal health. У статті представлено результати медико-філософського аналізу сучасних проблем ветеринарної екології. Розглянуто взаємодію людини з домашніми та сільськогосподарськими тваринами крізь призму профілактичних і лікувальних заходів. Наукова новизна дослідження полягає у введенні в науковий обіг поняття «екологічна деструкція антропогенного походження» та обґрунтуванні його як самостійної категорії для аналізу патологічних станів тварин. Установлено, що значна кількість ветеринарних патологій на морфофункціональному та генетичному рівнях може бути пов’язана з цивілізаційними й іншими антропогенними чинниками. Показано, що штучно сформовані ознаки продуктивності можуть суперечити природним біологічним межам адаптації організму. Зокрема, розглянуто приклади системного виснаження біологічних ресурсів високопродуктивних сільськогосподарських тварин і птиці, зокрема гіпокальціємію в молочних корів та остеопороз у курей-несучок. Наголошено, що інтенсифікація виробництва та прагнення до максимальної продуктивності можуть бути додатковими стресовими чинниками, які спричиняють передчасне виснаження біологічних ресурсів організму. Окрему увагу приділено деструктивним змінам, пов’язаним із розведенням домашніх тварин-компаньйонів, у яких селекція переважно за естетичними ознаками може призводити до фізіологічних відхилень. Брахіцефалію собак розглянуто як приклад селекційно закріпленої морфологічної ознаки, пов’язаної зі скороченням дихальних шляхів і труднощами природного родорозрішення через невідповідність розмірів плода анатомічним особливостям родових шляхів. Генетично зумовлену хондродистрофію таксів визначено як приклад порушення опорно-рухового апарату, пов’язаного із селекцією. Обґрунтовано необхідність диференційованого підходу до оцінювання здоров’я тварин. Здоров’я продуктивних тварин запропоновано розглядати як функціональний стан, що забезпечує тривале збереження продуктивності за умови підтримання належної фізіологічної адаптації. Визначено основні категорії екологічної деструкції антропогенного походження: селекційну, технологічну, кормову та екологічну. Також проаналізовано можливості використання генетичних ресурсів диких форм, зокрема архара та зебу, для підвищення біологічної стійкості й адаптивності свійських порід. Практичне значення дослідження полягає у формуванні концептуальних засад удосконалення ветеринарної діагностики та профілактики шляхом системного врахування антропогенних і технологічних чинників, які можуть спричиняти біологічне виснаження тварин. Отримані результати також створюють методологічне підґрунтя для оптимізації селекційних стратегій, спрямованих на досягнення збалансованого співвідношення між продуктивністю та здоров’ям тварин.