Оптика класичної соціології щодо соціальної темпоральності

Abstract

У статті розглядається трактування соціальної темпоральності в межах класичної соціологічної думки. Соціальна темпоральність постає як специфічна структура часу, в якій відбуваються соціальні зміни, і яка охоплює такі параметри, як ритм, темп, напрямок і стадіальність розвитку. На основі аналізу концепцій О. Конта, К. Маркса, Г. Спенсера, Е. Дюркгайма, Ф. Тьонніса та М. Вебера автор реконструює різні підходи до розуміння соціального часу. Переважна більшість класичних теорій виявляє лінійну і прогресивну логіку змін, тоді як Тьонніс запроваджує критично-ретроспективний погляд. Особливу увагу приділено ідеї темпорального прискорення, що з’являється вже у працях Е. Дюркгайма. Зроблено висновок, що класики соціології заклали підґрунтя для сучасного осмислення часу як соціально структурованого й ідеологічно навантаженого феномену. - This paper examines how the founding thinkers of classical sociology conceptualized social temporality — the specific structure of time underlying social change. Drawing on the ideas of Auguste Comte, Karl Marx, Herbert Spencer, Émile Durkheim, Ferdinand Tönnies, and Max Weber, the study outlines different models of temporal dynamics in social development. Most classical theories are characterized by a linear and progressive vision of history, although Tönnies introduces a critical-retrospective perspective. The analysis highlights key dimensions of temporality such as rhythm, pace, direction, and staging of change. The author argues that classical sociology established the foundations for the modern understanding of time as a socially structured and ideologically loaded phenomenon.