Історії, що зцілюють: Сторітелінг як форма підтримки в освітньому середовищі в часи війни

Abstract

Розглядається сторітелінг як ефективний інструмент емоційної та психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу в умовах війни. Звертається увага на практичні аспекти застосування сторітелінгу в освіті, а також на його потенціал для збереження ідентичності, національної пам’яті та ціннісних орієнтирів. Підкреслюється, що в умовах воєнного часу сторітелінг стає не лише дидактичним, а й терапевтичним засобом, здатним підтримати як студентів, так і викладачів. The article examines storytelling as an effective tool for emotional and psychosocial support of participants in the educational process in times of war. Attention is drawn to the practical aspects of using storytelling in education, as well as to its potential for preserving identity, national memory and values. It is emphasised that in wartime, storytelling becomes not only a didactic but also a therapeutic tool that can support both students and teachers.