Influence of new growth regulators based on triazoles on winter period ontogenesis of modern wheat varieities

Abstract

Triazole derivatives are valuable tools in modern agriculture, regulating diverse plant processes. In wheat, they balance growth and reproduction, bolster tolerance to abiotic and biotic stress, and unlock stable, high yields. Five winter wheat varieties in grains (1.000) were treated in water solutions of three triazole-type compounds CA-64, CA-79, and CA-67. Each compound was tested at 0.01%, 0.02%, and 0.04%. CA-64 similarly enhanced reserves and final survival at 0.02% (often 0.01%), making it a safe default for locally adapted material. CA-67 offered no dependable stimulation: 0.01% was at best neutral and 0.02% reduced reserves and post-winter scores. At 0.04%, all agents sharply lowered germination, pre-winter stands, and winter survival (winter losses 4–12%), marking a toxicity threshold to avoid. Responses were genotype-conditioned. Local varieties (Pozytsiia Odeska, MIP Feieriia, Tenor) showed predictable gains with CA-79 and CA-64 at 0.02%, maintaining stable stands (germination-survival drop 1.0–1.5%). Practical recommendation is to prioritize CA-79 (0.02%) for reserve building and overwintering, use CA-64 (0.02%) where validated, keeping 0.01% as a conservative option,; avoid 0.04% for all agents. Похідні триазолу є цінними інструментами в сучасному сільському господарстві, регулюючи різноманітні процеси рослин. У пшениці вони балансують ріст і розмноження, підвищують стійкість до абіотичного та біотичного стресу та забезпечують стабільні високі врожаї. П'ять сортів озимої пшениці на зерно (1000) були оброблені водними розчинами трьох сполук триазольного типу CA-64, CA-79 та CA-67. Кожну сполуку тестували в концентраціях 0,01%, 0,02% та 0,04%. CA-64 аналогічно збільшив резерви та кінцеву виживаність при 0,02% (часто 0,01%), що робить його безпечним за замовчуванням для місцево адаптованого матеріалу. CA-67 не забезпечив надійної стимуляції: 0,01% був у кращому випадку нейтральним, а 0,02% знизив резерви та післязимові показники. При 0,04% всі агенти різко знизили схожість, дозимові насадження та зимову виживаність (зимові втрати 4–12%), що позначає поріг токсичності, якого слід уникати. Реакції були обумовлені генотипом. Місцеві сорти (Позиція Одеська, МІП Фейєрія, Тенор) показали передбачуваний приріст при застосуванні CA-79 та CA-64 на рівні 0,02%, зберігаючи стабільні насадження (зниження схожості та виживання на 1,0–1,5%). Практична рекомендація полягає в тому, щоб пріоритетно використовувати CA-79 (0,02%) для формування резерву та зимівлі, використовувати CA-64 (0,02%) там, де це валідовано, залишаючи 0,01% як консервативний варіант; уникати 0,04% для всіх агентів.