Вплив традиційної агротехнології на суспільства грунтових безхребтових

Abstract

Вивчення особливостей, характерних для просторової організації спільнот живих організмів, дозволяє розробити принципи раціонального та ефективного використання біосферних природних ресурсів та оптимальної адаптації людства до природного середовища. Метою дослідження було вивчення громад мезофауни ґрунту як інтегрального показника стану ґрунтів в умовах застосування традиційної технології ведення сільського господарства, проведення кількісного обліку мезофауни ґрунту та оцінки морфометричних параметрів соняшникових рослин в місцях вибору ґрунтових та зоологічних зразків, для визначення видового складу та достатку, а також для аналізу екологічної структури громади мезофауни ґрунту. Переважають реофільні види на чорній парі, а під соняшником переважають мезофільні види. Це можна пояснити тим, що при періодичному вирощуванні чорної пари випаровування з поверхні грунту набагато вище. Ультра-мега-коленотрофи переважають на чорній парі, а мегакоенотрофи переважають підсоняшник. Оскільки обидва демонстраційні стежки закладені на одне поле, але стратегічно розділені на ділянку під чорною парою та ділянку під соняшником, можна прийняти інший ступінь насичення грунтового розчину, оскільки під час росту культивований урожай використовує грунт поживні речовини. Серед топоморфів грунтових тварин, домінуюче точно ґрунтові тварини, що характерно для досліджуваних демонстраційних стежок. У складі трофоморфів грунтових тварин переважають у фітофагах грунт тестового демонстраційного сліду на чорній парі, а в ґрунті випробувальної демонстраційної стежки, де культивується соняшник, в рівних пропорціях переважає фітодна сапрофаги. В результаті кореляційного аналізу отримані статистично достовірні залежності: - кількість грунтових тварин у грунті демонстраційної стежини на чорній парі - на відстані від областей лісового пояса (-0,23) та довжини та ширини листя соняшника - на відстань від областей лісового пояса (0,53 і 0,53 відповідно). Видовий склад, багатство та розподіл в космосі грунтових безхребетних є інформативним показником, який відображає екологічний стан грунтів, інтенсивність у розвитку горизонту грунтів, а також інтенсивність процесів, що відбуваються в них.