Стратегічні імперативи розвитку сільськогосподарських підприємств в контексті реалізації європейського зеленого курсу

Abstract

Реалізація імперативів Європейського зеленого курсу в контексті евроінтеграційних перспектив України потребує зміни глобальної агропродовольчої спеціалізації національної економіки та її ключових галузей. Подібні трансформації обумовлені не тільки актуалізацією концепту зеленої економіки та екзогенними чинниками, але й сучасними кліматичноекологічними трендами, що безпосередньо має відобразитися на трансформації структури й спеціалізації агропромислового виробництва України. Кризові зміни в аграрній сфері під впливом пандемії і війни актуалізували проблему світової продовольчої безпеки, уразливості існуючих ланцюгів у сфері постачання продовольства й вузькоспеціалізованого виробництва та експорту аграрної сировинної продукції. Розв’язання зазначених проблем потребує обрання більш широкого контексту до її дослідження і оцінювання не тільки економічних факторів, але й соціальних та екологічних. Так, в нових реаліях певна економіка вже не може успішно функціонувати, якщо виробляє окрему групу товарів і має вузьку спеціалізацію виробництва, адже це ставить національну економіку у значну залежність від мінливих умов глобального середовища при реалізації вироблених товарів на світових ринках й формує загрозу продовольчої безпеки для населення при нестабільних умовах. Узагальнені структурні оцінки національної економіки дозволяють стверджувати, що в економічній діяльності суб’єктів домінують послуги (створюють до 40 % ВВП), що формально вказує на наявність ознак постіндустріальної економічної системи і подібність відтворювальної структури до розвинутих європейських країн. В той же час, у ключовій експортній галузі національної економіки (агропромисловому виробництві) за роки позитивної відтворювальної динаміки не відбулось прогресивних структурних змін, диверсифікації експорту, зниження енергоємності й зростання продуктивності. Існуючі структурні проблеми, інституціональне середовище та форми управління не забезпечили адаптивність і модернізацію норм та економічні взаємодії суб’єктів господарювання, суспільства й держави. Сформована подвійна, несприятлива до інновацій, інституційна структура економіки продовжує домінувати, що не дозволяє трансформувати цільові орієнтири зеленої економіки на стратегічний рівень і в господарську практику через закріплення опортуністичних схем ведення економічної діяльності, управління ресурсами й розвитком економічної діяльності на всіх рівнях. Realizatsiia imperatyviv Yevropeiskoho zelenoho kursu v konteksti evrointehratsiinykh perspektyv Ukrainy potrebuie zminy hlobalnoi ahroprodovolchoi spetsializatsii natsionalnoi ekonomiky ta yii kliuchovykh haluzei. Podibni transformatsii obumovleni ne tilky aktualizatsiieiu kontseptu zelenoi ekonomiky ta ekzohennymy chynnykamy, ale y suchasnymy klimatychnoekolohichnymy trendamy, shcho bezposeredno maie vidobrazytysia na transformatsii struktury y spetsializatsii ahropromyslovoho vyrobnytstva Ukrainy. Kryzovi zminy v ahrarnii sferi pid vplyvom pandemii i viiny aktualizuvaly problemu svitovoi prodovolchoi bezpeky, urazlyvosti isnuiuchykh lantsiuhiv u sferi postachannia prodovolstva y vuzkospetsializovanoho vyrobnytstva ta eksportu ahrarnoi syrovynnoi produktsii. Rozviazannia zaznachenykh problem potrebuie obrannia bilsh shyrokoho kontekstu do yii doslidzhennia i otsiniuvannia ne tilky ekonomichnykh faktoriv, ale y sotsialnykh ta ekolohichnykh. Tak, v novykh realiiakh pevna ekonomika vzhe ne mozhe uspishno funktsionuvaty, yakshcho vyrobliaie okremu hrupu tovariv i maie vuzku spetsializatsiiu vyrobnytstva, adzhe tse stavyt natsionalnu ekonomiku u znachnu zalezhnist vid minlyvykh umov hlobalnoho seredovyshcha pry realizatsii vyroblenykh tovariv na svitovykh rynkakh y formuie zahrozu prodovolchoi bezpeky dlia naselennia pry nestabilnykh umovakh. Uzahalneni strukturni otsinky natsionalnoi ekonomiky dozvoliaiut stverdzhuvaty, shcho v ekonomichnii diialnosti subiektiv dominuiut posluhy (stvoriuiut do 40 % VVP), shcho formalno vkazuie na naiavnist oznak postindustrialnoi ekonomichnoi systemy i podibnist vidtvoriuvalnoi struktury do rozvynutykh yevropeiskykh krain. V toi zhe chas, u kliuchovii eksportnii haluzi natsionalnoi ekonomiky (ahropromyslovomu vyrobnytstvi) za roky pozytyvnoi vidtvoriuvalnoi dynamiky ne vidbulos prohresyvnykh strukturnykh zmin, dyversyfikatsii eksportu, znyzhennia enerhoiemnosti y zrostannia produktyvnosti. Isnuiuchi strukturni problemy, instytutsionalne seredovyshche ta formy upravlinnia ne zabezpechyly adaptyvnist i modernizatsiiu norm ta ekonomichni vzaiemodii subiektiv hospodariuvannia, suspilstva y derzhavy. Sformovana podviina, nespryiatlyva do innovatsii, instytutsiina struktura ekonomiky prodovzhuie dominuvaty, shcho ne dozvoliaie transformuvaty tsilovi oriientyry zelenoi ekonomiky na stratehichnyi riven i v hospodarsku praktyku cherez zakriplennia oportunistychnykh skhem vedennia ekonomichnoi diialnosti, upravlinnia resursamy y rozvytkom ekonomichnoi diialnosti na vsikh rivniakh.