Генерація темпоральних програм інститутом президента: кейс – публічні промови президентів України

Abstract

Актуальність Стаття аналізує динаміку риторики президентів України крізь три часові модуси: «минуле», «теперішнє» та «майбутнє». Актуальність теми зумовлена роллю символічної політики як засобу консолідації суспільства, формування колективної ідентичності та визначення пріоритетів розвитку держави. Темпоральні програми в промовах президентів є індикатором суспільно-політичної комунікації, що впливає на масову свідомість. Дослідження цих програм дає змогу зрозуміти взаємозв’язок політики та часу, а також має практичне значення для вдосконалення політичної комунікації, політики пам’яті та стратегічного планування. Мета Ключова мета роботи полягає в виявленні особливостей використання темпоральних програм інститутом президента що фіксується на рівні змісту публічних промов президентів України. Результати У промовах про минуле Леонід Кравчук створював україноцентричний наратив, Леонід Кучма поєднував критику та позитивні аспекти радянського періоду, Віктор Ющенко підкреслював колоніальний характер СРСР, а Віктор Янукович додавав релігійний фактор. Петро Порошенко та Володимир Зеленський використовували історичні паралелі для мобілізації суспільства. Образ сучасності змінювався від оптимізму Кравчука до реалістичного підходу Кучми та Януковича. Ющенко бачив сучасність як період єдності після Помаранчевої революції, Порошенко – як час військових і дипломатичних досягнень, а Зеленський – як боротьбу з соціальними проблемами та консолідацію під час війни. Майбутнє для Кравчука – це реформи та євроінтеграція, для Кучми – модернізація та багатовекторність, для Ющенка – соціальна справедливість та боротьба з корупцією, для Януковича – подолання бідності, для Порошенка – національна безпека та НАТО, а для Зеленського –перемога, відновлення територій та єдність. Висновки Еволюція від романтизму через реалізм до стратегічного (прагматичного) підходу свідчить про адаптацію риторики до сучасних викликів. Також фіксується необхідність узгодження політичних меседжів із актуальними потребами суспільства.

- Relevance The article analyzes the dynamics of Ukrainian presidents' rhetoric through three temporal modes: "past," "present," and "future." The relevance of the topic is determined by the role of symbolic politics as a means of consolidating society, shaping collective identity, and defining the state's development priorities. Temporal programs in presidential speeches serve as indicators of socio-political communication, influencing mass consciousness. The study of these programs allows for a better understanding of the relationship between politics and time and has practical significance for improving political communication, memory policy, and strategic planning. Objective . The key objective of the study is to identify the peculiarities of the use of temporal programs by the presidential institution, as reflected in the content of public speeches of Ukrainian presidents. Results In speeches about the past, Leonid Kravchuk created a Ukrainocentric narrative, Leonid Kuchma combined criticism and positive aspects of the Soviet period, Viktor Yushchenko emphasized the colonial nature of the USSR, and Viktor Yanukovych introduced the religious factor. Petro Poroshenko and Volodymyr Zelensky used historical parallels to mobilize society. The image of the present evolved from Kravchuk's optimism to Kuchma's and Yanukovych's realistic approaches. Yushchenko viewed the present as a period of unity after the Orange Revolution, Poroshenko – as a time of military and diplomatic achievements, and Zelensky – as a struggle with social problems and consolidation during the war. For Kravchuk, the future meant reforms and European integration, for Kuchma – modernization and a multi-vector policy, for Yushchenko – social justice and anti-corruption efforts, for Yanukovych – poverty reduction, for Poroshenko – national security and NATO membership, and for Zelensky – victory, territorial restoration, and unity. Conclusions The evolution from romanticism through realism to a strategic (pragmatic) approach reflects the adaptation of rhetoric to modern challenges. The need to align political messages with the current needs of society is also emphasized.