Культурні традиції як основа української національної ідентичності

Abstract

Умови воєнного стану в Україні спричинили багато роздумів на рахунок національно ідентичності та збереженні української нації. Питання стає про важливість своєї ідентифікації людьми, проживаючими в різних регіонах України. Ми часто чуємо, що мова, культура, історія – це основа націотворення, проте варто враховувати особливості регіональної мови, культури, традицій. За словами Н. Демиденко, ми «маємо усвідомити, що культурне розмаїття народів світу є базовою цінністю та певною гарантією безпеки, яку воно виробило впродовж власної тисячолітньої історії. І якщо раніше відродження фольклорних традицій були результатом захисної реакції на глобалізацію та асиміляцію культури, то у період повномасштабного вторгнення російської федерації відродження фольклору стало на захист власної ідентичності» Umovy voiennoho stanu v Ukraini sprychynyly bahato rozdumiv na rakhunok natsionalno identychnosti ta zberezhenni ukrainskoi natsii. Pytannia staie pro vazhlyvist svoiei identyfikatsii liudmy, prozhyvaiuchymy v riznykh rehionakh Ukrainy. My chasto chuiemo, shcho mova, kultura, istoriia – tse osnova natsiotvorennia, prote varto vrakhovuvaty osoblyvosti rehionalnoi movy, kultury, tradytsii. Za slovamy N. Demydenko, my «maiemo usvidomyty, shcho kulturne rozmaittia narodiv svitu ye bazovoiu tsinnistiu ta pevnoiu harantiieiu bezpeky, yaku vono vyrobylo vprodovzh vlasnoi tysiacholitnoi istorii. I yakshcho ranishe vidrodzhennia folklornykh tradytsii buly rezultatom zakhysnoi reaktsii na hlobalizatsiiu ta asymiliatsiiu kultury, to u period povnomasshtabnoho vtorhnennia rosiiskoi federatsii vidrodzhennia folkloru stalo na zakhyst vlasnoi identychnosti»