Соціальне підприємництво в аквакультурі : інклюзивні моделі для зайнятості сільського населення

Abstract

Вступ. У сучасних умовах соціально-економічних трансформацій та наслідків воєнних викликів в Україні особливої актуальності набувають пошуки нових підходів до забезпечення зайнятості сільського населення, підвищення його соціальної стійкості та економічної активності. Особливий потенціал для розвитку соціального підприємництва має сфера аквакультури – вирощування риби та інших водних біоресурсів. Методи. У дослідженні застосовано метод аналізу та синтезу для узагальнення наукових підходів до соціального підприємництва та аквакультури. Використано порівняльний метод, що дозволив співставити зарубіжні та вітчизняні практики інклюзивних моделей у сфері зайнятості сільського населення. За допомогою статистичного аналізу вивчено тенденції розвитку аквакультури та рівень зайнятості у сільських територіях. Системний підхід застосовано для розкриття взаємозв’язку між соціальним підприємництвом, розвитком аквакультури та підвищенням соціально-економічної стійкості громад. Для оцінки ефективності моделей було використано метод експертних оцінок, що забезпечив врахування думки практиків та фахівців галузі. Результати. Дослідження засвідчило, що соціальне підприємництво у сфері аквакультури є одним із найбільш перспективних напрямів розвитку сільських територій України. Виділено чотири ключові моделі соціального підприємництва в аквакультурі: кооперативні об’єднання, соціальні стартапи, інклюзивні партнерства та формати еко- й агротуризму. Кожна з них має свої переваги та обмеження, однак усі вони орієнтовані на поєднання виробництва з соціальними ефектами. Досвід зарубіжних країн підтверджує їхню ефективність, а українські приклади – реальність їх адаптації в національному середовищі. Перспективи. У повоєнний період виникає потреба у нових дослідницьких підходах. Передусім варто зосередитися на розробленні прикладних механізмів масштабування інклюзивних бізнес-моделей в аквакультурі з урахуванням регіональних особливостей України. Окремої уваги потребує дослідження інтеграції цифрових технологій і «зелених» інновацій у соціальне підприємництво аквакультури. Крім того, доцільним є вивчення зарубіжного досвіду, зокрема країн ЄС та Азії, з метою адаптації ефективних інституційних практик до українських умов. Introduction. In the current conditions of social and economic transformations and the consequences of military challenges in Ukraine, the search for new approaches to ensuring employment of the rural population, increasing its social stability and economic activity is of particular relevance. The field of aquaculture has a special potential for the development of social entrepreneurship - the cultivation of fish and other aquatic bioresources. Methods. The method of analysis and synthesis was used in the study to generalize scientific approaches to social entrepreneurship and aquaculture. A comparative method was used, which allowed comparing foreign and domestic practices of inclusive models in the field of rural employment. Statistical analysis was used to study the trends in the development of aquaculture and the level of employment in rural areas. A systems approach was used to uncover the relationship between social entrepreneurship, aquaculture development, and increasing the social and economic resilience of communities. A peer-reviewed methodology was used to assess the effectiveness of the models, ensuring that the opinions of practitioners and industry experts were taken into account. Results. The study showed that social entrepreneurship in the field of aquaculture is one of the most promising areas of development of rural areas of Ukraine. Four key models of social entrepreneurship in aquaculture were identified: cooperative associations, social startups, inclusive partnerships, and eco- and agrotourism formats. Each of them has its own advantages and limitations, but all of them are focused on combining production with social effects. The experience of foreign countries confirms their effectiveness, and Ukrainian examples confirm the reality of their adaptation in the national environment. Discussion. In the post-war period, there is a need for new research approaches. First of all, it is worth focusing on the development of applied mechanisms for scaling inclusive business models in aquaculture, taking into account the regional characteristics of Ukraine. Special attention should be paid to the study of the integration of digital technologies and ―green‖ innovations into social entrepreneurship in aquaculture. In addition, it is advisable to study foreign experience, in particular the EU and Asian countries, in order to adapt effective institutional practices to Ukrainian conditions.